Євроконтроль
| Євроконтроль | |
|---|---|
| European Organisation for the Safety of Air Navigation | |
 | |
| |
 | |
| Тип | міжнародна організація |
| Засновано | 1960 рік[1] |
| Сфера | Обслуговування повітряного руху |
| Країна |  Бельгія,  Нідерланди,  Люксембург · .svg){kind=small} Франція |
| Штаб-квартира | Брюссель, Бельгія |
| Членство | 39 держав-членів |
| Штат працівників | ▼1894 осіб (2016)[2] |
| Партнерство | Міжнародна організація цивільної авіації[3] |
| Бюджет | 505 800 000 € (2014) |
| Вебсайт: [http://] | |
 | |
 Євроконтроль у Вікісховищі | |
Євроконтроль (Європейська організація з безпеки аеронавігації) — заснована в 1960 році міжнародна організація, що працює у сфері організації повітряного руху у європейському регіоні. Євроконтроль є цивільною організацією, і в даний час налічує 40 держав-членів.
Штаб-квартира знаходиться в Брюсселі, Бельгія.
Євроконтроль координує і планує управління повітряним рухом для всієї Європи. Це включає в себе роботу з національною владою, постачальниками аеронавігаційного обладнання, цивільними і військовими користувачами повітряного простору, аеропортами та іншими організаціями. Його діяльність включає в себе стратегічне і тактичне управління потоками, підготовку диспетчерів, регіональний контроль повітряного простору, а також збір аеронавігаційних податків.
Функції
ред.Євроконтроль координує діяльність наступних установ:
- Організація потоків повітряного руху — координує плани польотів та потоки повітряного руху;
- Європейська база даних АІС — централізує доступ до бази даних;
- Центр координування маршрутів;
- Експериментальний центр Євроконтролю [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.];
- Європейський центр з обслуговування повітряного руху;
- Інститут навігаційного обслуговування [Архівовано 19 жовтня 2011 у Wayback Machine.];
- Проектний центр [Архівовано 13 вересня 2008 у Wayback Machine.];
- Центр контролю за безпекою;
- Маастрихтський центр контролю польотами;
Маастрихтський центр контролю за польотами
ред.
Центр контролю за польотами знаходиться в аеропорту Брюсселі, і керує повітряним рухом на висоті більше 24500 футів над Бельгією, Люксембургом, Нідерландами і північним заходом Німеччини. Він почав свою діяльність в 197.[4]Цей центр є найбільш завантаженим центром керування авіацією в Європі.
Як правило Маастрихтський центр контролю за польотами може обробляти 55 або більше рейсів на годину. Середня тривалість польоту становить приблизно 18 хвилин. Кінцевими точками 60% польотів, які контролює цей центр, починаються або закінчуються у Лондоні, Парижі, Франкфурті, Амстердамі і Берліні.
Маастрихтський центр контролю за польотами — один з найбільших центрів контролю за польотами в світі. Транспортний потік складає понад 5500 літаків на добу. Крім того, Центр контролює військовий повітряний простір Німеччини.
Члени Євроконтролю
ред.
Члени Євроконтролю та конференції Європейської цивільної авіації:
| Член | Приєднання | Примітка |
|---|---|---|
 Австрія | 1993 рік | Держава Європейського Союзу |
.svg){kind=small} Бельгія | 1960 рік | Держава Європейського Союзу |
 Болгарія | 1997 | Держава Європейського Союзу |
 Хорватія | 1997 рік | Держава Європейського Союзу |
 Кіпр | 1991 рік | Держава Європейського Союзу |
 Чехія | 1996 рік | Держава Європейського Союзу |
 Данія | 1994 рік | Держава Європейського Союзу |
 Фінляндія | 2001 рік | Держава Європейського Союзу |
 Франція | 1960 рік | Держава Європейського Союзу |
 Німеччина | 1960 рік | Держава Європейського Союзу |
 Греція | 1988 рік | Держава Європейського Союзу |
 Угорщина | 1992 рік | Держава Європейського Союзу |
 Ірландія | 1965 рік | Держава Європейського Союзу |
 Італія | 1996 рік | Держава Європейського Союзу |
 Латвія | 2011 рік | Держава Європейського Союзу |
 Литва | 2006 рік | Держава Європейського Союзу |
| Люксембург | 1960 рік | Держава Європейського Союзу |
 Мальта | 1989 рік | Держава Європейського Союзу |
| Нідерланди | 1960 рік | Держава Європейського Союзу |
 Польща | 2004 рік | Держава Європейського Союзу |
 Португалія | 1986 рік | Держава Європейського Союзу |
 Румунія | 1996 рік | Держава Європейського Союзу |
 Словаччина | 1997 рік | Держава Європейського Союзу |
 Словенія | 1995 рік | Держава Європейського Союзу |
 Іспанія | 1997 рік | Держава Європейського Союзу |
 Швеція | 1995 рік | Держава Європейського Союзу |
 Європейський союз | 2002 рік | Паралельно з державами-членами |
.svg){kind=small} Об'єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії | 1960 рік | |
 Албанія | 2002 рік | |
 Вірменія | 2006 рік | |
 Боснія і Герцеговина | 2004 рік | |
 Македонія | 1998 рік | |
 Молдова | 2000 рік | |
 Монако | 1997 рік | |
 Чорногорія | 2007 рік | |
 Норвегія | 1994 рік | |
 Сербія | 2005 рік | |
.svg){kind=small} Швейцарія | 1992 рік | |
 Туреччина | 1989 рік | |
 Україна | 2004 рік | |
 Грузія[5] | 2013 | |
 Естонія[6] | (2015 рік) | Заплановано |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ About us Eurocontrol.int.
- ↑ http://www.eurocontrol.int/sites/default/files/publication/files/eurocontrol-annual-report-2016.pdf
- ↑ https://www.icao.int/about-icao/Pages/Invited-Organizations.aspx
- ↑ Eurocontrol. Eurocontrol MUAC / About Us. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 6 лютого 2010.
- ↑ Georgia became a member of Eurocontrol. gcaa.ge. Civil Aviation Agency of Georgia. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 9 грудня 2012.
- ↑ Estonia set to join EUROCONTROL. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 4 листопада 2013.
Джерела
ред.- Офіційний вебсайт [Архівовано 12 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- SKYbrary: The single point of reference in the network of aviation safety knowledge [Архівовано 11 травня 2022 у Wayback Machine.]
- «Being in control at Eurocontrol», article in Crossroads by Rinnie Oey
- Executive Overview: Jane's Air Traffic Control [Архівовано 3 листопада 2006 у Wayback Machine.]
- Skyway magazine
Посилання
ред.- Європейська організація по забезпеченню безпеки аеронавігації [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.