Ад'юдикація
Ад'юдикація — у міжнародному праві суто юридична за своєю природою підстава територіальних змін. Передбачає взаємну згоду держав — сторін спору, згідно з якою вони звертаються до міжнародних судових чи арбітражних органів, чиї рішення обов'язкові для сторін[1].
Слухання справи у міжнародному суді припускає, що держави, які сперечаються, мають достатні правові підстави на володіння спірною територією, але долю останньої вирішує у цьому випадку саме суд[2].
У Російській імперії ад'юдикація означала передачу власності або підтвердження будь-якого іншого речового права (як, наприклад, поземельної повинності) за допомогою судового вироку. Влада ця належала судді виключно в суперечках про поділ, де справа йде про розподіл загальної власності, про поділ спадщини, а також в суперечках про кордон, оскільки тут суддя в разі, якщо не можна знайти справжній кордон, може розглядати спірну ділянку як загальне надбання.
Примітки
ред.- ↑ Юридична енциклопедія
- ↑ Ад’юдикація - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 5 травня 2019.
Посилання
ред.- Ад'юдикація [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія : у 30 т. / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — 2016. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.
- К. К. Сандровський. Ад'юдикація [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.