Альфред Маршалл
| Альфред Маршалл | |
|---|---|
| англ. Alfred Marshall | |
 | |
| Народився | 26 липня 1842[1][2][…] Лондон, Сполучене Королівство[4] |
| Помер | 13 липня 1924[2][1][…] (81 рік) Кембридж, Англія, Велика Британія[2][5][4] |
| Поховання | Cambridge City Crematoriumd |
| Місце проживання | Marshall House, Cambridged |
| Країна | .svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Діяльність | економіст, філософ, викладач університету |
| Alma mater | коледж Святого Іоаннаd школа Мерчанта Тейлораd Кембриджський університет |
| Галузь | економіка, економіка і Неокласична економічна теорія |
| Заклад | University College, Bristold Університет Оксфорда Кембриджський університет Бристольський університет |
| Відомі учні | Артур Сесіл Пігу John Maynard Keynes and Friedrich Hayekd |
| Аспіранти, докторанти | Артур Сесіл Пігу |
| Членство | Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Туринська академія наук[4] |
| У шлюбі з | Мері Маршалл |
| Нагороди | |
 Висловлювання у Вікіцитатах Альфред Маршалл у Вікісховищі | |
Альфред Ма́ршалл (англ. Alfred Marshall, 26 липня 1842, Лондон — 13 липня 1924, Кембридж) — англійський економіст, лідер неокласичного напряму в економічній науці.
Біографія
ред.Народився в лондонському районі Бермондсі. Вчився в Ітоні і Кембриджському університеті, який закінчив в 1865 року; викладав математику в Кембриджі, політичну економію в університетському коледжі Брістоля, з 1885 по 1908 очолював кафедру політекономії в Кембриджському університеті.
Помер у себе удома в Кембриджі 13 липня 1924 року. Похований на приходському кладовищі кембриджської церкви.
Наукова діяльність
ред.Головним внеском Маршалла в економічну науку є з'єднання воєдино класичної теорії і маржиналізму, чим заклав основи сучасної мікроекономіки. Він вважає, що ринкова цінність товару визначається рівновагою граничної корисності товару і граничних витрат на його виробництво.
Обґрунтовуючи принцип економічної рівноваги, А. Маршалл увів в економічну науку категорію «рівноважної ціни», яка являє собою точку перетину кривої попиту (граничної корисності) і кривої пропозиції (граничних витрат). «Коли попит і пропозиція знаходяться у рівновазі, кількість товару, виробляємого в одиницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціну, за якою він продається, рівноважною ціною». Обидва ці фактори — складові ціни; корисність і витрати однаково значущі.
Маршаллу є автором таких понять як «еластичність попиту», «надлишок споживача».
А. Маршалл — засновник Кембриджської школи економіки. Курс «Економіка» він уперше читав в 1885 році.
Графік попиту і пропозиії
ред.Маршаллу належить авторство графічної моделі попиту і пропозиії, яка стала візитною карткою усієї економічної науки. Перетин кривих попиту і пропозиції нагадує ножиці, або хрест.
«Принципи економічної науки»
ред.Вихід у світ першого тому «Принципів економічної науки» А. Маршалла у 1890 році відразу став значною подією. «Пелл-Мелл газет» писала: «Виникла „нова політекономія“, а „стара“ політична економія — ця лиховісна наука, котра розглядала індивідуальну людину як винятково егоїстичну і скупу тварину, а державу — лише як масу таких тварин, пішла в минуле».[6]
Наукові праці
ред.- The pure theory of foreign trade and the pure theory of domestic values, L., 1879,
- «Економіка промисловості» (The Economics of Industry,1879, у співавторстві з дружиною Мері Пейлі),
- «Принципи економічної науки» (Principles of Economics, 1890—1891),
- «Елементи економіки промисловості» (Elements of the Economics of Industry, 1892),
- «Промисловість і торгівля» (Industry and Trade, 1919),
- «Гроші, кредит і торгівля» (Money, Credit and Commerce, 1922).
Наприкінці життя мав наміри написати книгу «Прогрес: його економічні умови», але здійснити це не встиг.
Товариство імені Маршалла
ред.У 1927 році співробітники Кембриджського університету для вивчення творчої спадщини А. Маршалла створили Маршалліанське товариство. Серед перших членів товариства були відомі англійські економісти: Дж. М. Кейнс, Н. Калдор, Дж. Робінсон.
У теперішній час членами товариства є як викладачі, так й студенти Кембриджа. Товариство щорічно проводить низку заходів, включаючи лекції, зустрічі з іноземними експертами, а також щорічний благодійний обід (Marshall Society Charity Dinner).
Товариство публікує журнал «The Cambridge Economist».
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Маршалл Альфред // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1974. — Т. 15 : Ломбард — Мезитол. — С. 430.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ Pugh C. D. J. The household, household economics and housing // Housing Studies — Taylor & Francis, 1997. — Vol. 12, Iss. 3. — P. 383–392. — ISSN 0267-3037; 1466-1810 — doi:10.1080/02673039708720903
- ↑ Проскурін П. В. (2005). Історія економіки та економічних учень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. пос (укр.) . Київ: КНЕУ.
Джерела
ред.- Альфред Маршалл. Головні принципи економіки. London: Macmillan and Co., Ltd. 1890 [Архівовано 30 липня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Блауг М. Маршалл, Альфред // 100 великих экономистов до Кейнса = Great Economists before Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Экономикус, 2008. — С. 205—209. — 352 с. — (Библиотека «Экономической школы», вып. 42). — 1 500 экз. — ISBN 978-5-903816-01-9 (рос.)
- Блауг М. Маршаллианская экономическая теория // Экономическая мысль в ретроспективе/Economic Theory in Retrospect. — М.: Дело, 1994. — С. 306—394. — XVII, 627 с. — ISBN 5-86461-151-4 (рос.)
- Блюмин И. Г. Теория Маршалла // Критика буржуазной политической экономии: В 3 томах. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — Т. I. Субъективная школа в буржуазной политической экономии. — С. 152—227. — VIII, 872 с. — 3 200 экз. (рос.)
- Маршалл Альфред // Ломбард — Мезитол. — М. : Советская энциклопедия, 1974. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров; 1969—1978, т. 15). (рос.)
- Маршалль, Альфред // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)