Вінцентій Красінський
Вінцентій Красінський гербу Сліповрон (пол. Wincenty Krasiński; 5 квітня 1782, Боремель, Луцький повіт, Волинське воєводство[1] — 24 листопада 1858, Варшава) — граф, польський, французький та російський генерал, учасник Наполеонівських війн, батько Зигмунта Красінського.
.jpg)
.svg){kind=small}
Біографія
ред.Походить від Мазовія мазовецького роду, відомого з XIII століття. Його батьками були плоцький староста Ян Красінський (1756—1790) та Антоніна (до шлюбу Чацька) (1756—1834), дідичі, зокрема, Дунаївців.[2] Брат Ізидор Красінський був бригадним генералом французької служби.
Виховували його у Лемберзі[3] та Варшаві. 1791 року був зарахований до кавалерії Польського королівства. 1793 року підвищений до хорунжого, потім поручика. Був наполеонівським генералом, після поразки французького імператора став вірнопідданим Російської імперії.
На французькій службі
ред.З відкриттям в 1806 році кампанії проти російських військ на власні кошти спорядив кавалерійський ескадрон, на чолі якого брав участь у битві під Пултуськом; за відмінну поведінку в бою проведений 15 грудня в полковники.
З 15 січня 1807 перебував при штабі Наполеона і брав участь у битві під Пройсіш-Ейлау, в якій був контужений в праву ногу; за відзнаку отримав свою першу бойову нагороду — хрест ордена Почесного легіону.
6 березня 1807 призначений командиром 3-го кінно-єгерського полку, але вже 25 березня отримав посаду командира польського уланського полку французької гвардії. Своє бойове хрещення він продовжив у битві під Гайльсбергом.
На чолі польсько-французького гвардійського уланського полку брав участь в іспанській війні 1808, де цей полк прославився знаменитою атакою у битві при Сомосьєррі, а сам Красінський на вулицях Мадрида був поранений багнетом в коліно. Також Красінський брав участь у боях при Менорці, Бургосі і Бенавенте, взяття Логроньо, Вальядоліда і Леона.
У кампанії 1809 проти австрійців Красінський брав участь у боях під Еслінгом і Ваграмом, де був поранений списом в шию і шаблею в праву руку і потилицю, в Ваграмському бою командував авангардом корпусу Макдональда і взяв у полон князя Ауерсперга з чотирьохтисячним загоном і 45 гарматами.
У 1810 році нагороджений польським орденом «Virtuti Militari»; 13 червня 1811 наданий графом Французької імперії, 30 червня того ж року був удостоєний ордена Почесного легіону і 16 грудня проведений в бригадні генерали.
Людина надзвичайної хоробрості (з 10 отриманих ним ран 9 нанесені холодною зброєю в рукопашному бою), він звернув на себе увагу Наполеона, який обсипав його почестями і нагородами, зробивши його камергером, а дружину його статс-дамою.
Продовжуючи командувати легко-кінним полком, Красінський пройшов з ним всю кампанію 1812 року в Росії і брав участь у всіх найголовніших боях, при цьому особливо відзначився, перебуваючи біля Наполеона, під Смоленськом, Бородіно, Червоним і в боях на Березині.
У 1813 році Красінський знову здійснив ряд бойових подвигів, борючись у цьому році під Бауценом, Дрезденом, Гохкірхеном, Лейпцигом, Фрайбургом, де був поранений списом в лівий бік і шаблею в ліву руку. За відмінності в цих боях, 18 листопада 1813 він був проведений в дивізійні генерали; 14 травня 1813 отримав польський орден св. Станіслава 1-го ступеня.
У кампанії наступного року Красінський брав участь у боях проти коаліційних військ під Брієнном, Сен-Дізьє і Арсі-сюр-Об, причому знову отримав дві рани списом в ліву руку і лівий бік.
Примітки
ред.- ↑ З жовтня 1795 року, після III поділу Речі Посполитої, село Боремель розташовувалося на території Луцького повіту Волинської губернії Російської імперії. Нині це село Демидівського району Рівненської області.
- ↑ Dunajowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 225. (пол.)
- ↑ З вересня 1772 року, після I поділу Речі Посполитої, місто Львів мало офіційну німецьку назву нім. Lemberg. Він став столицею Королівства Галичини та Володимирії в складі держави Габсбургів, яка 11 серпня 1804 року отримала назву Австрійська імперія, після того, як 18 травня 1804 постановою Сенату (Сенатусконсультом XII року) Наполеон I був проголошений імператором французів.
Джерела
ред.- Kieniewicz S. Krasiński Wincenty (1782—1858) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XV. — S. 195—198. (пол.)
- Федорченко В. И. Свита российских императоров. Т. I. — М., 2005. (рос.)
- Шилов Д. Н., Кузьмин Ю. А. Члены Государственного совета Российской империи. 1801—1906: Биобиблиографический справочник. — СПб., 2007. (рос.)