Гавраси

Рід Габрас або Гаврас вперше стає відомий у північно-східній частині Східної Римської імперії, в провінції Халдія з центром у Трапезунді. Етнічне походження родини невідоме.

Габраси вперше згадуються в кінці 10 століття, коли Костянтин Габрас брав участь у повстанні Бардаса Скліра 976–979 років. У 1018 році відомий патрікій Габрас, що був осліплений за змову разом із болгарським правителем Елемагом, що прагнув відновити нещодавно підкорене Болгарське царство. 1040 року Михайло Габрас був одним із керівників невдалої аристократичної змови проти доместика скіл Костянтина, брата імператора Михайла IV (правління 1034–1041). Він теж був осліплений разом зі своїми товаришами по змові.

Полководець Теодор Габрас захопив Трапезунд і правив ним і темою Халдії як фактично автономної держави бл. 1081–1098. Він був прославлений своїми бойовими подвигами, а згодом його шанували як святого в регіоні. Його син, Костянтин Габрас, також став губернатором Халдії (бл. 1119–1140) і правив нею як самостійний князь. Декілька членів родини вступили на службу до турків-сельджуків у 12-му та 13-му століттях, а в 14-му столітті кілька Гаврасів перебували на адміністративних посадах у Східній Римський імперії, зокрема чиновник і вчений Михайло Габрас та його брат політичний діяч Іван Габрас.

Після втрати їхньої влади в Халдії багато з Габрасив почали служити в новий Сельджукський султанат Румський, а інші пішли служити до імператорів Комнінів у Константинополь.

Представники роду Габрасив були значними урядовцями в Понті та Трапезундській імперії, створеною династією Великих Комнінів в часи Четвертого хрестового походу 1204 року. Зокрема, член родини був губернатором Сінопу протягом періоду, коли його відвойовував у турків.

Гілка роду стала правителями князівства Теодоро в Криму. Цей рід, змішавшись з місцевою аристократією, правив князівством Теодоро, яке було засноване в середині 14 століття в південно-західному Криму і проіснувало до завоювання турками-османами в 1475 році. Південний Крим був частиною Східної Римської (Візантійської) імперії до кінця 12 століття, а пізніше потрапив під контроль Трапезундської імперії.

Перший відомий князь Теодоро — «Степан Феодоро» («Степан Васильович»), князь Готії, бл 1391 або 1402 р., що мав сина Григорія.

Інший син князя Степана — Олексій I, правив Готією до 1445 або 1447 рр. Його наступником був Іван Гаврас, можливо син Олексія І. Син Івана Олексій ІІ помер молодим бл. 1446/7.

Князь Олубей, що став князем бл. 1447 р. і правив до бл. 1458 р.. А донька князя Олексія, Марія Ґотська у 1426 р. стала першою дружиною останнього Трапезунтського імператора Давида.

Після Олубея, імена наступних князів невідомі до Ісака в 1465 р., можливо сина Олубея. Ісак був скинутий у 1475 році його братом Олександром через його проосманську позицію. Правління Олександра було коротким, оскільки Османська імперія взяла в облогу і завоювала Теодоро в грудні 1475. Олександр і його сім'я потрапили в полон до Константинополя, де князя обезголовили, його сина насильно навернули в іслам, а дружина і доньки стали частиною султанського гарему.

Після цього представники роду Гаврасів зустрічаються серед Азовських греків в Азовському морі та як «Гаври» в Трапезунтійській Халдеї. Також були відомі в Константинополі протягом перших століть Османської імперії, на Криті та островах Егейського моря.

• Bryer, Anthony M. (1970). "A Byzantine Family: The Gabrades, c. 979 – c. 1653". University of Birmingham Historical Journal. 12. Birmingham: 164–187. ISSN 0261-2984.
• Bryer, Anthony (1980). The Empire of Trebizond and the Pontos. Variorum Reprints. ISBN 978-0-86078-062-5.
• Kazhdan A.; Cutler A. (1991). "Gabras". In Kazhdan, Alexander (ed.). The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press. p. 812. ISBN 0-19-504652-8.