Гереро (мова)

Гереро (очігереро) — мова народу гереро. Поширена в основному в Намібії, а також в Анголі і Ботсвані. Мова міжетнічної комунікації. Кількість носіїв 150 тис. осіб (1999, оцінка).

Гереро
Otjiherero
Поширена в	Намібія  Ботсвана  Ангола
Носії	150 тис.
Писемність	латиниця
Класифікація	Нігеро-конголезька макросім'я Бенуе-конголезька сім'я Бантоїдна гілка Група банту Зона R
Офіційний статус
Офіційна	немає
Коди мови
ISO 639-1	hz
ISO 639-2	her
ISO 639-3	her

Гереро — одна з мов банту. За класифікацією М. Гасрі (1967—1971) має індекс R.31. Має ряд регіональних діалектів (районів Каоколенд і Мбандеру в Намібії, Махалапье в Ботсвані).

Фонетичні особливості: відкритий склад, наявність коротких і довгих голосних, глухих і дзвінких приголосних (фрикативних, плозивних, назальних), гармонія голосних і приголосних (див. Сингармонізм). Наголос квантитативний, пов'язаний (на передостанньому складі). Гереро — тональна мова (3 тони).

Визначальна риса граматичного ладу — наявність системи узгоджувальних класів (19 класів, з них 3 локативних з повною моделлю узгодження).Іменні показники-префікси мають двоскладову форму з початковою голосною /о/ (за винятком префікса 5-го класу е-).Дієслово закінчується на голосну /а/, може утворювати 7 так званих похідних суфіксальних форм (аплікатив, каузатив, пасив, реципрок та інші).Для дієслова характерна прогресивна асиміляція фінального -а під впливом голосного попереднього складу. Вказівні займенники мають 4 ступеня дальності-близькості. Порядок слів «суб'єкт + предикат + об'єкт».

Широко представлено словотвір за допомогою префіксів і суфіксів і словоскладання. У лексиці — запозичення з африкаанс, койсанської мови нама, англійської та німецької мов.Гереро активно поповнюється новою термінологією.Писемність створена на початку XX ст. на основі латинського алфавіту.