Земля Ґреяма
Земля Ґреяма (англ. Graham Land), також Земля Ґрема, Грема, Ґрехема, Грехема, Греєма, Греема, Грейема — частина Антарктичного півострова на північ від лінії, що з'єднує мис Джеремі[en] і мис Егессіз[en].
| Земля Ґреяма | |
|---|---|
.jpg) | |
 | |
| Названо на честь | Sir James Graham, 2nd Baronetd |
| Координати | 76°00′ пд. ш. 63°30′ зх. д. / 76.000° пд. ш. 63.500° зх. д. |
| Включає | Берег Бовмена[en], Берег Данко, Берег Девіса, Берег Фальєра, Берег Фойна[en], Берег Грейама, Берег Лубе, Берег Норденшельда[en], Берег Оскара II[en] |
| Географічні об'єкти | шельфовий льодовик Ларсена |
| Акваторія | Тихий океан, Атлантика |
| Материк | .svg){kind=small} Антарктида |
| Територіальні претензії | .svg){kind=small} Британська антарктична територія,  Чилійська Антарктика,  Аргентинська Антарктида |
| Полярні станції | Генерал Бернардо О'Гіґґінс, Марамбіо, Есперанса,  Палмер,  Академік Вернадський, Ротера, Сан-Мартін |
Його протяжність на північ від основної маси Антарктиди — 1200 км, а ширина з заходу на схід — в середньому 200 км. Найпівнічніша точка Землі Ґреяма — мис Прайм-Хед (63°13′ пд. ш. 57°18′ зх. д. / 63.217° пд. ш. 57.300° зх. д.) — є найпівнічнішою точкою материка і найближчою його частиною до Південної Америки. На заході Земля Ґреяма омивається водами моря Беллінсгаузена, на півночі — моря Скоша, на сході — моря Ведделла. На південь від цієї Землі розташовується Земля Палмера.
Історія
ред.Названа в 1832 році керівником британської антарктичної експедиції (1830—1833) Джоном Біско[1] на честь Джеймса Ґреяма, в той час першого лорда Адміралтейства Британської імперії. У 1934–1937 роках однойменна британська експедиція[en] за допомогою аерофотознімання довела, що Земля Ґреяма є не окремим від Антарктиди архіпелагом, а її півостровом[2].
До 1961 року на радянських, німецьких і британських географічних картах Землею Ґреяма називався весь нинішній Антарктичний півострів, на американських він же фігурував як Земля Палмера, на чилійських — Земля О'Гіґґінс, на аргентинських — Земля Сан-Мартіна[3]. На 10-му Тихоокеанському науковому конгресі (1961) було рекомендовано залишити назву Земля Ґреяма лише за північною частиною півострова, а Земля Палмера — за південною.
У 1964 році це рішення підтримали профільні відомства Великої Британії і США, чим завершили свій давній спір. Однак в Чилі півострів і після цього нерідко згадується як «Земля О'Гіґґінс», а в Аргентині як «Тьєрра-де-Сан-Мартін»[1].
Сучасність
ред.У політичному плані Земля Ґреяма є спірною територією: на неї одночасно претендують Велика Британія (з 1908 року), Чилі (з 1940 року) і Аргентина (з 1943 року). Вони відносять її, відповідно, до Британської Антарктичної Території, чилійської області Магальянес і Чилійська Антарктика і аргентинської провінції Вогняна Земля, Антарктида та острови Південної Атлантики. Утім, згідно з ратифікованою у 1961 році цими та багатьма іншими країнами світу Антарктичного договору, будь-які територіально-політичні домагання південніше 60° п. ш. заморожені[4].
На Землі Ґреяма і прилеглих островах знаходиться безліч занедбаних і дійових полярних станцій різних країн світу. Серед останніх: Генераль-Бернардо-О'Хіггінс (Чилі), Беллінсгаузен (Росія), Команданте Ферраз (Бразилія), Ротера (Велика Британія), Сан-Мартін (Аргентина), Марамбіо (Аргентина), Есперанса (Аргентина), Капітан-Артуро-Прат (Чилі), Арцтовський (Польща), Палмер (США), Великий мур (КНР), Академік Вернадський (Україна).
На аргентинській станції «Есперанса» в 1978 році вперше в історії Антарктиди народилася людина, Еміліо Палма[5].
Примітки
ред.- ↑ а б Scott, Keith (1993). The Australian Geographic book of Antarctica. Terrey Hills, New South Wales: Australian Geographic. с. 114—118. ISBN 1-86276-010-1.
- ↑ McGonigal, David (2009). Antarctica: Secrets of the Southern Continent. London: Frances Lincoln Ltd. ISBN 0-7112-2980-5.
- ↑ Антарктичний півострів // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ Антарктида [Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — Офіційний сайт Російської антарктичної експедиції.
- ↑ Born Freezing: Meet Antarctica's FirstCitizen. WebEcoist. Архів оригіналу за 23 липня 2012.