Кароль II
Ка́роль II (рум. Carol, 1893, замок Пелеш, Сіная, Румунське королівство — 1953, Ешторіл, Португалія) — король Румунії з 8 червня 1930 по 6 вересня 1940 із династії Гогенцоллерн-Зігмарінген. Маршал Королівства Румунія (1930).
| Кароль II | |
|---|---|
| рум. Carol al II-lea | |
 | |
| Народився | 15 жовтня 1893[1][2][…] Замок Пелеш, Сіная, Prahova Countyd, Румунія[4][5] |
| Помер | 4 квітня 1953[1][2][…] (59 років) Ешторіл, Cascais e Estorild, Кашкайш, Лісабонський округ, Португалія[4][5] ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Монастир Сан-Вісенте-де-Фора і монастир в Куртя-де-Арджешd |
| Країна |  Румунське королівство |
| Діяльність | суверен |
| Посада | King of the Romaniansd |
| Партія | National Renaissance Frontd і Party of the Nationd |
| Конфесія | Румунська Православна Церква |
| Рід | румунські Гогенцоллерн-Зігмарінгениd |
| Батько | Фердинанд I |
| Мати | Марія Единбурзька |
| Брати, сестри | Єлизавета Румунська, Марія Румунська, Миколай Румунський, Ілеана Румунська і Мірча Румунський |
| У шлюбі з | Олена Грецька, Zizi Lambrinod і Magda Lupescud |
| Діти | Carol Lambrinod і Міхай I |
| Нагороди | |
Життєпис
ред.Син короля Фердинанда I, з юності прославився ексцентричною поведінкою і скандальним способом життя. За свідченнями сучасників, хворів на пріапізм, що штовхав його на «сексуальні ескапади». Короткочасно був одружений без відома короля на простолюдинці й мав від цього шлюбу сина Мірчу Кароля Ламбріно (1920—2006), не визнаного членом королівської сім'ї, проте згодом, вже після падіння монархії, той отримав право носити прізвище Гогенцоллерн-Зігмарінген через суд. У тому ж 1920 офіційно одружився з принцесою Оленою Грецькійою, від цього шлюбу наступного року народився син Міхай. Але незабаром вибухнув новий скандал: кронпринц був позбавлений права престолонаступництва в грудні 1925. Емігрував з коханкою Оленою Вольф, вона ж Лупеску; ця жінка мала великий вплив на Кароля і залишилася з ним до кінця життя.
По смерті батька (20 липня 1927) в 1930 році повернувся до Румунського королівства, змістив 8-річного сина Міхая I і вступив на престол.
1938 року диктатуру, заборонив політичні партії та профспілки. З його дозволу убитий лідер націоналістів Корнеліу Зеля Кодряну.
Дотримувався пробританської орієнтації. Позбувшись британської підтримки, був вимушений визнати Віденський арбітраж 1940 року і приєднання Бессарабії до СРСР.
Внаслідок вуличних протестів і маніфестацій «Залізної Гвардії» Кароль II 5 вересня 1940 зрікся престолу та відразу вирушив на поїзді до Королівства Югославія. По дорозі в Тімішоарі поїзд був зупинений озброєними легіонерами. Потяг з боєм все ж покинув станцію та перетнув югославський кордон. Після зречення Кароля II на престол зійшов його 19-річний син Міхай I, нездатний самостійно керувати державою.
Фактично після зречення престолу новим керівником країни став Іон Антонеску. 15 вересня сформовано фашистський уряд, в якому переважали представники «Залізної Гвардії». Віцепрем'єром Королівства Румунія став лідер організації Хорія Сіма.
1947 року Кароль і Олена Лупеску одружилися в Бразилії. Наприкінці того ж року Королівство Румунія покинув і позбавлений влади Міхай, проте він не побажав зустрічатися за кордоном з батьком.
Кароль II помер і був похований в Португалії. Через півстоліття, 2003 року, його останки перенесли до Румунії, в Куртя-де-Арджеш, де покояться попередні королі.
Примітки
ред.- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118720929 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
Див. також
ред. | Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |