Ліскулька
Ліскулька, вовчок горішковий,[2] лускорішок або ліщиновий вовчок (Muscardinus Kaup, 1829) — рід мишовидих гризунів з родини вовчкові (Gliridae) підряду Вивірковиді (Sciuromorpha).
| Ліскулька | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вовчкові (Gliridae) |
| Рід: | Ліскулька (Muscardinus) |
| Вид: | Ліскулька (M. avellanarius) |
| Біноміальна назва | |
| Muscardinus avellanarius | |
 | |
| Географічний ареал ліскульки | |
Систематика
ред.Рід входить до складу підродини соневих (Leithiinae) разом з родамиChaetocauda, Dryomys, Eliomys, Myomimus та Selevinia. Інколи цей рід відносять до номінативної підродини вовчкових (Glirinae), до якої відносять роди Glirulus та Glis.
Рід містить єдиний сучасний вид, але низку викопних. Типовий вид роду: Mus avellanarius L., 1758 — ліскулька руда.
Вернакулярні назви
ред.Цей рід гризунів є одним з найпопулярніших об'єктів зоологічних описів і лідером за кількістю вернакулярних назв серед усіх ссавців фауни України. Він відомий під такими назвами (за[3]):
- ліскогриз, ліскуля, ліскулька (Грінченко, 1907/1997), ліскулька, лускгорішок (Шарлемань, 1920), ліскулька, лускорішок (Шарлемань, 1927), ліскулька (Храневич, 1925; Підоплічко, 1937), вовчки горішкові (Мигулін, 1938), соня, вовчок, ліскулька (Татаринов, 1956), вовчки горішникові (Корнєєв, 1952, 1965), ліщинова соня (Маркевич, Татарко, 1983), вовчок, ліскулька (Загороднюк, Покиньчереда, 1997а; Загороднюк, 2006а), вовчок (Загороднюк, 1999, 2004; Дулицький, 2001), вовчок-ліскулька (Загороднюк, 2002а; Делеган та ін., 2005).
Морфологія
ред.
Забарвлення загалом вохристо-іржаве, але на череві біле. Молоді соні тьмянішого й сірішого кольору. Розміри малі: довжина тіла не перевищує 100 мм. Хвіст 60–75 мм, круглий і густо вкритий коротким (до 5 мм) одноманітним волоссям. Маса становить від 15 до 30 г. Очі примітні, чорні. Вуха малі й округлі. Лапи дуже гнучкі, пристосовані для лазіння. Зубна формула: I 1/1, C0/0, P1/1, M 3/3 = 20[4].
Поширення
ред.Ліскулька є широко поширеною в лісовій смузі Європи та суміжних районів Азії. В Альпах зустрічається до 1920 метрів.Цей вид відомий з більшості західних, центральних та північних областей України.Особливо він характерний для лісових комплексів неморального типу.
Спосіб життя
ред.Ліскулька є солітарним видом. Ліскулька веде суто нічний спосіб життя. Удень ці тваринки сплять у сферичному гнізді, зробленому з трави, оголеної кори та моху, яке утримується липкою слиною. Гніздо має діаметр приблизно 15 см. Зазвичай гнізда розташовуються приблизно на 2 метри від землі[4].
Сплячка настає з жовтня по квітень, хоча ранню сплячку можна розпочати, якщо зовнішня температура падає нижче 16°C. Ліскульки проводять цей час у порожнистому пні, під сміттям на поверхні лісової підстилки або в покинутій норі. Зимові гнізда вистилають мохом, очищеною корою, пір’ям і травою. Під час сплячки температура тіла знижується до 0,25-0,50 градусів Цельсія, хоча нормальна температура становить від 34 до 36 градусів Цельсія[4].
Харчується квітами, комахами, горіхами, фруктами, але також їсть пташині яйця, пташенят і пилок, якщо вони легко доступні[4].
Під час сезону розмноження самці люто захищають свою територію від інших самців. Буває 1–2 виводки на рік. Народжуваність досягає піку з червня до початку липня та з кінця липня до серпня. Народжується від 1 до 7 дитинчат. Молодняк стає самостійним приблизно у віці 5 тижнів. Молодь вирощуються в гнізді, розміщеному зазвичай на пні чи в дуплі дерева[4].
Дослідження показують, що особини живуть у середньому 3 роки, наприкінці яких їхні зуби сильно зношуються. Найдовша відома тривалість життя дикої особини становила 4 роки. У неволі вони зазвичай живуть близько 4 років і до 6 років[4].
Вороги: влітку на ліскульку полюють хижі птахи Tyto alba та Falco biarmicus, а взимку ліскульку розкопують Vulpes vulpes і Sus scrofa[4].
Посилання
ред.- ↑ Amori, G., Hutterer, R., Kryštufek, B., Yigit, N., Mitsain, G., Meinig, H. & Juškaitis, R. (2008). Muscardinus avellanarius. 2008 Червоний список Міжнародного союзу охорони природи. МСОП 2008. Переглянуто 29 October 2009.
- ↑ Додаток 1 до рішення обласної ради шостого скликання від 18.11.2011 Перелік видів рослин, тварин і грибів, що підлягають особливій охороні на території Сумської області. Тварини. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Загороднюк І. В., 2009: Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2017. Процитовано 29 жовтня 2011.
- ↑ а б в г д е ж Miller, S. (2004). Muscardinus avellanarius. Animal Diversity Web. Процитовано 21.01.2024. (англ.)
Література
ред.- Безродный С. В. Распространение сонь (Rodentia, Gliridae) на Украине // Вестник зоологии. — 1991. —. № 3. — С. 45-50. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Загороднюк І. Польовий визначник дрібних ссавців України [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]. — Київ, 2002. — 60 с. (Праці Теріологічної школи, випуск 5).
- Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2009. — № 40. — С. 147—185. [Архівовано 9 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Лозан М. Н., Белик Л. И., Самарский С. Л. Сони (Gliridae) юго-запада СССР. — Кишинев, 1990. — 144 с.
- Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. — 426 с.
- Рід ліскулька (Muscardinus)[недоступне посилання] // Wilson D. E., Reeder D. M. (eds). Mammal Species of the World. — Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2005.