Марцелій Струшинський
Марцелій Струшинський (нар. 4 січня?/16 січня 1880, Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія— 1 вересня 1959, Варшава, Польща) — хімік-аналітик, засновник польської школи аналітичної хімії. У 1938—1939 та 1945—1959 роках професор Варшавської політехніки.
| Марцелій Струшинський | |
|---|---|
| Народився | 16 січня 1880[1] Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1 вересня 1959[1] (79 років) Варшава, Польська Народна Республіка |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща |
| Діяльність | хімік |
| Науковий ступінь | професор |
| Знання мов | польська |
| Заклад | Варшавська політехніка |
| Діти | Wacław Struszyńskid |
| Нагороди |   |
.JPG)
Життєпис
ред.Син Стефана та Розалії, уродженої Домославської. У 1903 році закінчив технологічний інститут у Харкові зі званням хіміка-технолога. Після закінчення навчання почав працювати митним контролером у Біржовому комітеті в Москві, де головним чином відповідав за аналіз сировини для текстильної промисловості. У наступні роки він також працював в Інституті хімії та бактеріології, де через деякий час почав читати лекції та заняття. Дослідницька робота Струшинського в цей період була зосереджена на промисловому та судовому аналізі. Наступним місцем роботи став Московський інститут сільського господарства. Тоді ж розпочав свою діяльність серед польської громади в Москві, згуртованої навколо створеного в 1906 році Польського дому. На цей період припадає його знайомство з іншим видатним фізикохіміком Войцехом Свєнтославським.
Відразу після відновлення Польщею незалежності в 1918 році переїхав до Варшави, де спочатку (1919) працював аналітиком в Інституті бродильної промисловості. Дуже швидко він став асистентом кафедри хімічної технології на хімічному факультеті Варшавського політехнічного університету. З 24 липня 1938 р. — доцент кафедри технічного аналізу і товарознавства на хімічному факультеті Варшавського політехнічного університету[2]. Проводив дослідження в різних галузях хімічного аналізу. Розробив оригінальний поділ аніонів на аналітичні групи.
Під час Другої світової війни брав участь у таємному навчанні. Крім того, він співпрацював з Армією Крайовою, проводячи дослідження піротехнічних матеріалів, а також беручи участь у виробництві цих матеріалів. У рамках цієї діяльності також провів вражаючий аналіз палива, знайденого в ракеті V2, захопленій у 1944 році. Струшинський визначив, що ракета використовувала перекис водню в концентрації 80 %, чого не було на той час у світі. Частини V2 і результати аналізу були доставлені до Великої Британії 26 липня 1944 року в рамках операції «Міст III».
Після закінчення війни повернувся до Варшавської політехнічного університету, де продовжив роботу над аналітичними методами. У 1948 році отримав звання професора.
Батько інженера-електронника Вацлава Струшинського.
Спочиває на цвинтарі Повонзкім у Варшаві (секція 239-3-6).
Архівні матеріали Марцелія Струшинського знаходяться в архіві Польської академії наук у Варшаві під номером III-115[3].
Основні книжкові видання
ред.- Технічний аналіз (1946)
- Кількісний і технічний аналіз (т. 1–3 1947–50)
- Якісний органічний аналіз (1960)
- Якісний неорганічний аналіз (1960)
Ордени та нагороди
ред.- Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (29.09.1955)[4]
- Золотий Хрест Заслуги (19.03.1937)[5]
Вшанування пам'яті
ред.- Ім'я Марцелія Струшинського було поміщено на пам'ятник, присвячений операціям V1 і V2, який відкрито у 1991 році перед будівлею факультету електроніки та інформаційних технологій Варшавського політехнологічного університету[6].
Примітки
ред.- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Ruch służbowy. Dziennik Urzędowy Ministerstwa Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego Rzeczypospolitej Polskiej. Nr 9: 360. 10 września 1938.
- ↑ Spis inwentarzy, Polska Akademia Nauk Archiwum w Warszawie, [dostęp 2024-02-28].
- ↑ M.P. z 1955 r. nr 117, poz. 1543 «za zasługi w pracy zawodowej w dziedzinie szkolnictwa wyższego».
- ↑ M.P. z 1937 r. nr 64, poz. 96 «za zasługi na polu pracy naukowej».
- ↑ Grzesiuk-Olszewska, Irena (2003). Warszawska rzeźba pomnikowa. Warszawa: Wydawnictwo Neriton. с. 175. ISBN 83-88973-59-2.
Бібліографія
ред.- Wojewódzki, Michał (1975). Akcja V-1, V-2. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX. ISBN 83-211-0521-1.
- Struszyński Marceli. Chemik. 63 (1). 2010.
Посилання
ред.- Znaczki pocztowe KPN - drugi obieg. podziemna.republika.pl.
