Никифоров Юрій Валерійович
Никифоров Юрій Валерійович (16 вересня 1970, Одеса) — радянський, український і російський футболіст, опорний півзахисник. Був гравцем збірних СРСР/СНД, збірної України і збірної Росії.
 | ||
 | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Никифоров Юрій Валерійович | |
| Народження | 16 вересня 1970 (53 роки) | |
| Одеса, Українська РСР, СРСР | ||
| Зріст | 187 см | |
| Вага | 82 кг | |
| Громадянство |  СРСР Україна Росія СНД | |
| Позиція | захисник | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | І (г) |
| 1986 1987 1987-1988 1988-1989 1990-1991 1992 1993 1993-1996 1996-1998 1998-2002 2002-2003 2003-2004 1986-2004 | Чорноморець (Одеса) СКА (Одеса) Чорноморець (Одеса) Динамо (Київ) Чорноморець (Одеса) Чорноморець (Одеса) Спартак-2 (Москва) Спартак (Москва) Спортінг (Хіхон) ПСВ (Ейндховен) Валвейк Урава Ред ДаймондсРазом: | 0 (0) 5 (0) 1 (0) 0 (0) 47 (2) 29 (3) 3 (2) 85 (16) 65 (3) 99 (5) 29 (1) 12 (0) 375 (32) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | І (г) |
| 1990—1991 1992 1992 1993-2002 |  СРСР(олім.) СНД Україна Росія | 6 (0) 4 (0) 3 (0) 55 (6) |
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди |  | |
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||
Клубна кар'єра
ред.Народився 16 вересня 1970 року в Одесі. Вихованець СДЮШОР «Чорноморець» (Одеса). Перші тренери — Е. Лучин та Ю. Скорик. Футбольну кар'єру розпочав у клубі другої ліги СКА (Одеса), проте вже в середині 1987 року перейшов до принципового суперника одеських армійців, «Чорноморця». Дебют Никифорова в чемпіонаті СРСР відбувся 30 червня 1988 року в Москві в матчі проти столичного «Локомотива», на 59-й хвилині він замінив свого старшого брата Олександра Никифорова[1]. Разом з «Чорноморцем» завоював путівку до Вищої ліги. Перед молодим гравцем відкривалося яскраве футбольне майбутнє, й у 1988 році він перейшов до київського «Динамо», яким керував Валерій Лобановський. Втім, Юрій переважно виступав за дубль киян, а у 1989 році зіграв 2 поєдинки в першій команді. Того ж року повернувся до «Чорноморця», де виступав на позиції захисника. У 1991 році зайняв з ним 4-е місце в чемпіонаті, а в 1992 році, після здобуття Україною незалежності, разом з одеситами став першим володарем кубку України.
На початку 1993 року Никифоров виїхав до Росії, де став лідером оборони московського «Спартака». Вперше в футболці москвичів вийшов на поле 8 березня 1993 року в програному (0:2) виїзному поєдинку першого туру у Вищій лізі проти ростовського «Ростсельмаша». Юрій вийшов на поле на 46-й хвилині, замінивши Іллю Цимбаларя[2]. У складі «червоно-білих» Олег Романцев використовував Юрія на різних позиціях — від захисника до півзахисника. Вже в своєму дебютному сезоні у складі москвичів Никифоров виграв чемпіонат Росії та дебютував у розіграші Ліги чемпіонів. 1994 рік також виявився для Юрія успішним — «Спартак» став чемпіоном Росії та володарем кубку Росії. Відзначився й дебютним голом у футболці «Спартака», 3 серпня 1994 року на 17-й хвилині переможного (6:2) виїзного поєдинку 18-о туру Вищої ліги проти «Уралмаша»[3]. У 1995 році разом з москвичами зайняв 3 місце, а у 1996 році втретє в кар'єрі став переможцем чемпіонату Росії. Протягом 4 років у складі «Спартака» зіграв 85 матчів та відзначився 16-а голами. Після сильного для «Спартака» сезону 1995/96 років — 1/4 фіналу в Лізі чемпіонів — на Никифорова звернули увагу західноєвропейські клуби.
Влітку 1996 року перейшов до іспанського «Спортінга» (Хіхон). В іспанському клубі виступав разом з Ігорем Ледяховим та Дмитром Черишевим. У Ла-Лізі свій перший матч провів 2 вересня, в якому «Спортінг» на виїзді з рахунком 3:2 переміг «Еспаньйол». Того сезону хіконський колектив був аутсайдером чемпіонату, але Никифоров допоміг йому зберегти прописку у вищому дивізіоні іспанського футболу. Проте, вже наступного року «Спортінг» посів останнє 20-е місце й вилетів до Сегунда Дивізіону. Юрій за ці два сезони відіграв 65 матчів, але не побажав виступати в нижчому дивізіоні.
У 1998 році Никифоров підписав контракт з ПСВ (Ейндговен), в якому виступав разом зі своїм співвітчизником — Дмитром Хохловим. Команда регулярно грала в Лізі чемпіонів, але без особливого успіху. Набагато краще в Юрія й ПСВ йшли справи в національних футбольних змаганнях. У 1999 році разом з ейндговенцями зайняв 3-є місце в національному чемпіонаті, а роком пізніше завоював свій перший титул чемпіона Нідерландів. У сезоні 2000/01 років ПСВ захистив чемпіонський титул, а в 2002 році — став віце-чемпіоном. У 2001 році за Юрія пропонував 10 мільйонів доларів англійський «Лідс Юнайтед», але в останній момент трансфер зірвався й гравець продовжив виступати за ПСВ. По завершенні контракту з ПСВ на правах вільного агента перейшов у «Валвейк» (під керівництвом Мартіна Йола), у складі якого провів 29 поєдинків та відзначився 1 голом. Але по завершенні сезону Никифоров вирішив, що Нідерланди йому набридли, й настав час для нового виклику у кар'єрі. У 2003 році він виїхав до Японії. Підписав контракт з «Урава Ред Даймондс». Там у 2004 році отримав важку травму, через яку не грав протягом пів року. Тим не менше, у складі японського клубу встиг стати володарем Кубку Джей-ліги. Але наслідки травми дали про себе знати, і у січні 2005 року Юрій заявив про завершення ігрової кар'єри.[4].
Кар'єра в збірній
ред.У 1987 році, частково завдяки грі 17-річного Юрія, якому аплодував Пеле, юнацька збірна СРСР стала чемпіоном світу з футболу серед юніорів[5]. Никифорову на тому турнірі також вдалося стати найкращим бомбардиром турніру (5 голів у 6 матчах). Незважаючи на те, що ФІФА приз найкращого бомбардира на тому турнірі вручив гравцеві збірної Кот-д'Івуара — Мусса Траоре, саме Никифоров може вважатися найкращим бомбардиром турніру, оскільки забив 5 м'ячів провівши на полі 499 хвилин, тоді як африканський гравець забив 5 м'ячів, провівши на полі 570 хвилин[6]. Через рік (1988) Юрій у складі збірної СРСР стає чемпіоном Європи серед юніорів.
У збірній СРСР дебютував 11 вересня 1990 року в переможному (2:0) поєдинку проти Норвегії. За збірну України зіграв 3 гри. Дебютував 29 квітня 1992 року в товариському матчі зі збірною Угорщини (1:3). Це був перший матч в історії збірної України. Перед матчем Юрію, як чинному на той момент капітану базового клубу національної збірної — одеського «Чорноморця», було запропоновано вивести команду на гру з капітанською пов'язкою. Однак, Никифоров відмовився, заявивши, що одна справа клуб, інше — збірна. Один з футболістів збірної Росії, чий підпис стояв під «Листом чотирнадцяти». У 1994 році отримав запрошення від Павла Садирина на Чемпіонат світу в США. Виступав там у всіх трьох поєдинках Росії: програних (0:2) з Бразилією та зі Швецією (1:3), а також у виграному (6:1) з Камеруном. У 1996 році на Євро 96 зіграв у двох матчах: з Німеччиною (0:3) та Чехією (3:3).
Останній великий турнір для Никифорова відбувся 2002 року. На Чемпіонаті світу 2002 року був гравцем стартового складу й зіграв 3 поєдинки: з Тунісом (2:0), Японією (0:1) і Бельгією (2:3).
У складі збірної СРСР зіграв 6 матчів, збірної СНД — 4, а в складі збірної Росії — 55 матчів (6 голів). У 2005 році був гравцем збірної Росії з пляжного футболу[7].
Стиль гри
ред.Універсальний гравець, за свою кар'єру виступав на різних позиціях на полі — від нападника до захисника.
 | Атлетичної статури, вміло діє позиційно, був стрижневим гравцем оборони. Сильний раптовими підключеннями до атак, володіє потужним ударом з правої ноги, часто реалізує штрафні удари. |  |
— Віктор Хохлюк, «Sport.ua»[8] | ||
Після завершення футбольної кар'єри
ред.Після завершення кар'єри оселився в іспанському місті Хіхон. Деякий час працював в агентській фірмі, займався бізнесом[9], грав за ветеранів місцевого «Спортінга»[10].
У січні 2014 року проходив навчання у Вищій школі тренерів в Росії, після чого працював у павлодарському «Іртиші». Потім допомагав Дмитру Хохлову в «Кубані», до якого приєднався і в роботі з «Динамо-2», а також з молодіжним складом «Динамо». 7 жовтня 2017 року ввійшов до тренерського штабу Дмитра Хохлова, після призначення останнього головним тренером основної команди московського «Динамо»[11].
Статистика виступів
ред.Клубна
ред.| Клубні виступи | Ліга | Кубок | Кубок Ліги | Континентальні | Загалом | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Сезон | Клуб | Ліга | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи |
| СРСР | Чемпіонат | Кубок СРСР | Кубок Федерації | Європа | Загалом | |||||||
| 1987 | Одеса | 5 | 0 | 5 | 0 | |||||||
| 1988 | Чорноморець (Одеса) | Вища ліга | 1 | 0 | 1 | 0 | ||||||
| 1989 | Динамо (Київ) | Вища ліга | 2 | 0 | 2 | 0 | ||||||
| 1990 | Чорноморець (Одеса) | Вища ліга | 17 | 0 | 17 | 0 | ||||||
| 1991 | 30 | 2 | 30 | 2 | ||||||||
| Україна | Ліга | Кубок України | Кубок Ліги | Європа | Загалом | |||||||
| 1992 | Чорноморець (Одеса) | Вища ліга | 18 | 2 | 18 | 2 | ||||||
| 1992/93 | 24 | 3 | 24 | 3 | ||||||||
| Росія | Ліга | Кубок Росії | Кубок Прем'єр-ліги | Європа | Загалом | |||||||
| 1993 | Спартак (Москва) | Вища ліга | 23 | 0 | 23 | 0 | ||||||
| 1994 | 26 | 2 | 9 | 0 | 35 | 2 | ||||||
| 1995 | 22 | 8 | 5 | 0 | 27 | 8 | ||||||
| 1996 | 14 | 5 | 8 | 5 | 22 | 10 | ||||||
| Іспанія | Ліга | Кубок Іспанії | Кубок ліги | Європа | Загалом | |||||||
| 1996/97 | Спортінг (Хіхон) | Ла-Ліга | 38 | 2 | 3 | 1 | 41 | 3 | ||||
| 1997/98 | 27 | 1 | 27 | 1 | ||||||||
| Нідерланди | Ліга | Кубок Нідерландів | Кубок ліги | Європа | Загалом | |||||||
| 1998/99 | ПСВ | Ередивізі | 25 | 1 | 3 | 1 | 5 | 0 | 33 | 2 | ||
| 1999/00 | 29 | 3 | 1 | 0 | 5 | 0 | 35 | 3 | ||||
| 2000/01 | 26 | 1 | 4 | 0 | 12 | 0 | 42 | 1 | ||||
| 2001/02 | 19 | 0 | 2 | 0 | 6 | 0 | 27 | 0 | ||||
| 2002/03 | Валвейк | Ередивізі | 29 | 1 | 29 | 1 | ||||||
| Японія | Ліга | Кубок Імператора | Кубок Джей-ліги | Азія | Загалом | |||||||
| 2003 | Урава Ред Даймондс | Джей-ліга | 12 | 0 | 0 | 0 | 4 | 0 | - | 16 | 0 | |
| 2004 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | - | 0 | 0 | |||
| Країна | СРСР | 55 | 2 | 55 | 2 | |||||||
| Україна | 42 | 5 | 42 | 5 | ||||||||
| Росія | 85 | 15 | 22 | 5 | 97 | 20 | ||||||
| Іспанія | 65 | 3 | 65 | 3 | ||||||||
| Нідерланди | 128 | 6 | 128 | 6 | ||||||||
| Японія | 12 | 0 | 0 | 0 | 4 | 0 | - | 16 | 0 | |||
| Усього | 387 | 31 | 0 | 0 | 4 | 0 | 22 | 5 | 413 | 36 | ||
У збірній
ред.| СНД | ||
|---|---|---|
| Рік | Матчі | Голи |
| 1992 | 4 | 0 |
| Загалом | 4 | 0 |
| Україна | ||
| Рік | Матчі | Голи |
| 1992 | 3 | 0 |
| Загалом | 3 | 0 |
| Росія | ||
| Рік | Матчі | Голи |
| 1993 | 2 | 0 |
| 1994 | 9 | 2 |
| 1995 | 8 | 1 |
| 1996 | 13 | 3 |
| 1997 | 4 | 0 |
| 1998 | 4 | 0 |
| 1999 | 0 | 0 |
| 2000 | 0 | 0 |
| 2001 | 7 | 0 |
| 2002 | 8 | 0 |
| Усього | 55 | 6 |
Матчі за збірну України
ред.| # | Дата | Місце | Суперник | Рахунок | Турнір |
|---|---|---|---|---|---|
| 1.(1) | 29 квітня, 1992 | «Авангард»,Ужгород Україна |  Угорщина | 1:3 | ТМ |
| 2.(2) | 16 жовтня, 1993 | Стадіон університету Ратгерс, Піскатавей, США |  США | 0:0 | ТМ |
| 3.(3) | 20 жовтня, 1993 | «Вароші», Ньїредьхаза, Угорщина |  Угорщина | 2:1 | ТМ |
Досягнення
ред.Клубні
ред.- Чорноморець (Одеса)
Кубок Федерації футболу СРСР
Володар (1): 1990
Кубок України- Володар (1): 1992
- Спартак (Москва)
- ПСВ
- Урава Ред Даймондс
Кубок Джей-ліги- Володар (1): 2003
Збірні
ред.- СРСР
- Чемпіонат світу U-17
- Володар (1): 1987
- Чемпіонат Європи U-18
- Володар (1): 1988
- Росія
- Кубок Легенд
- Володар (2): 2009, 2010
Сім'я
ред.Дружина — Наталія, дочка — Олександра.
Має брата Олександра, який також був професіональним футболістом.
Примітки
ред.- ↑ «Локомотив» (Москва) - «Чорноморець» (Одеса). Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 6 січня 2018.
- ↑ «Ростсельмаш» (Ростов) - «Спартак» (Москва). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
- ↑ «Уралмаш» (Єкатеринбург) - «Спартак» (Москва). Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 7 січня 2018.
- ↑ «Никифоров решил завершить карьеру» [Архівовано 9 лютого 2006 у Wayback Machine.] Спорт-Экспресс. 14 січня, 2005. (рос.)
- ↑ ФК "Чорноморець" Одеса. Історія: 1979 - 1989 рр. - Провінціали стають законодавцями мод. chernomorets.odessa.ua. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 7 січня 2018.
- ↑ FIFA U-16 World Championship Canada 1987. Players - Top Goals. fifa.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 січня 2018.(англ.)
- ↑ Чи збережеться російська команда-мрія? [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.] Стаття в газеті «Спорт-Експрес» від 9 серпня 2005 року
- ↑ «Непримерная украинская Примера»
- ↑ Максим Розенко: «Юрій Никифоров: "Слідчі влаштували мені перехресний допит ... "» [Архівовано 17 червня 2013 у Wayback Machine.]. «Советский спорт—Футбол», 24—30.07.2013 № 29(424)
- ↑ «Місто Хіхон» [Архівовано 15 травня 2014 у Wayback Machine.]. 22.03.2013
- ↑ Хохлов змінив Калитвинцева. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 7 січня 2018.
- ↑ Yuriy Nikiforov. Footballdatabase. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
- ↑ Yuriy Nikiforov. European Football. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 4 липня 2016 року.
Посилання
ред.- Реєстр матчів гравця на офіційному сайті ФФУ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Никифоров Юрій Валерійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Никифоров Юрій Валерійович на сайті ФІФА (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Никифоров Юрій Валерійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Никифоров Юрій Валерійович на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
- Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
- Профіль гравця [Архівовано 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
- Профіль гравця [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
- Профіль на сайті legioner.kulichki.com [Архівовано 11 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Профіль гравця [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Профіль на сайті «Одесский футбол» [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Профіль на сайті «Сборная России по футболу» [Архівовано 19 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Статистика на сайті КЛИСФ [Архівовано 17 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Профіль гравця [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті sportbox.ru (рос.)
- Профіль гравця [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті sports.ru (рос.)
- Профіль гравця [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті bombarder.narod.ru (рос.)
- Профіль гравця [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті sport-strana.ru (рос.)
- Профіль на офіційному сайті ФК «Спартак» (Москва)[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Профіль гравця [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті fanat1k.ru (рос.)
- Біографія [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Статистика виступів за збірну України на сайті «Футбольная Украина» [Архівовано 15 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Матчі за збірні на сайті RSSSF [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль тренера [Архівовано 8 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті transfermarkt.com
- Профіль тренера на сайті zerozero.pt