Оскар Пауль Дірлеванґер (нім. Oskar Paul Dirlewanger; 26 вересня 1895, Вюрцбург — 7 червня 1945, Альтсгаузен) — офіцер військ СС, оберфюрер резерву СС. Доктор суспільно-політичних наук (1922). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Оскар Дірлеванґер
нім. Oskar Paul Dirlewanger
Ім'я при народженніОскар Пауль Дірлеванґер
Народився26 вересня 1895(1895-09-26)[1]
Вюрцбург, Баварія, Німецька імперія[2]
Помер7 червня 1945(1945-06-07)[1] (49 років)
Альтсгаузен[2]
·тупа травмаd
Країна Німеччина
Діяльністьофіцер, політик, tax advisor
Alma materФранкфуртський університет (1922) і Мангаймський університет (1921)[3]
Науковий ступіньдоктор політичних наук[d] (1922)
Знання мовнімецька
ЗакладРейхсвер і job centred
УчасникПерша світова війна, Друга світова війна, Slovak Republicd, Варшавське повстання 1944 року і громадянська війна в Іспанії
ЧленствоСС, Німецький народний союз оборони і наступу і СА[4]
Роки активностіз 1914
Військове звання Оберфюрер СС
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Автограф
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Срібний Іспанський хрест з мечами
Срібний Іспанський хрест з мечами
Медаль «За Іспанську кампанію»
Медаль «За Іспанську кампанію»
Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами
Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами
Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Орден Хреста Перемоги
Орден Хреста Перемоги
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»
Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»

Дірлевангер командував спеціальною командою СС «Дірлевангер», яка стала 36-ю гренадерською дивізією СС «Дірлевангер». Бійці Дірлевангера відрізнялись вкрай низькою дисципліною і патологічною жорстокістю. Відповідно до низки свідчень, на окупованій території СРСР це формування знищило більше 200 сіл (наприклад, Хатинь) і близько 120 тисяч людей. Після війни оголошений військовим злочинцем.

Життєпис

ред.

Ранні роки

ред.

Народився 26 вересня 1895 року у Вюрцбурзі в сім'ї дрібного продавця.

У 1913 році отримав атестат про середню освіту і 1 жовтня того ж року поступив на річну службу в  кулеметну роту 123-го гренадерського полку, у складі якого взяв участь у вторгненні в Францію і Бельгію в ході Першої світової війни. Під час бойових дій на Західному фронті декілька разів був поранений, дослужився до лейтенанта. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу. У 1918 році як командир кулеметної роти 121-го піхотного полку взяв участь в окупації України. Після підписання мирного договору полк Дірлевангера через Румунію повернувся в Німеччину.

Міжвоєнні роки

ред.

1919 року Дірлевангер приєднався до фрайкору і в 1920—1921 роках брав участь у жорстоких вуличних боях у ході придушення прокомуністичних заворушень у ТюрингіїСаксоніїРурі та Верхній Сілезії. Паралельно навчався у вищій комерційній школі в Мангеймі, але був відрахований з неї за антисемітизм. 1922 року в університеті у Франкфурті-на-Майні він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора суспільно-політичних наук (нім. Staatswissenschaften). Дисертація була присвячена питанням планування народного господарства на випадок майбутньої війни. 1 листопада 1922 року вступив в НСДАП, але був виключений за порушення закону про роззброєння. Вдруге вступив у партію в 1926 році, втретє — 1 березня 1932 року (партійний квиток №1 098 716) У 1922—1928 рр. був волонтером і службовцем різних банків в Штутгарті. В 1928—1931 рр. працював управителем на текстильній фабриці в Ерфурті. З 1932 по липень 1933 року був податковим радником. Роботу в банках Дирлевангеру довелося залишити через звинувачення у розтраті, з текстильної фабрики він був звільнений через фінансові махінації, уклавши з власником мирову угоду та відшкодувавши йому збитки.

Після приходу до влади націонал-соціалістів 1933 року «старий боєць» Дірлевангер тут же отримав призначення в управління праці та зайнятості населення міста Гайльброн, в якому він працював спочатку завідувачем відділу, а потім начальником. На цій посаді він першим у Німеччині рапортував про працевлаштування всіх підлеглих йому членів СА. Але і тут Дірлевангер швидко загруз у корупції та інтригах. У 1934 році він був засуджений на два роки за звинуваченням у сексуальних стосунках з 13-річною дівчинкою з Союзу німецьких дівчат. За цим вироком Дірлевангер позбувся наукового ступеня, військового звання і нагород, членства в партії і роботи. Під час тюремного ув'язнення в Людвігсбурзі він безуспішно намагався оскаржити вирок у верховному імперському суді.

За порадою свого однополчанина і близького друга Готтлоба Бергера, який був начальником штабу рейхсфюрера СС, вийшовши з в'язниці, Дірлевангер записався добровольцем в Іспанський іноземний легіон, а там записався у легіон «Кондор», німецьке добровільне бойове з'єднання, яке брало участь у громадянській війні в Іспанії на боці генерала Франко. З квітня 1937 по травень 1939 року він служив у танковій частині «Бджоляр».

Нагороджений Іспанським хрестом, Дірлевангер домігся перегляду справи в Земельному суді в Штутгарті. 30 квітня 1940 року він був виправданий за браком доказів. Однак виправдувальний вирок звучав настільки непереконливо, що Франкфуртський університет спочатку навіть відмовився повернути йому докторське звання. В результаті Дірлеванґер все ж знову став доктором, а також був відновлений в НСДАП.

Друга світова війна

ред.

4 червня 1940 року Готтлоб Бергер запропонував Гіммлеру призначити Дірлевангера командиром спеціального підрозділу СС, сформованого з засуджених браконьєрів. В чині оберштурмфюрера Дірлеванґер був прийнятий у війська СС (службове посвідчення № 357 268) і отримав завдання провести військову підготовку серед браконьєрів, які відбували ув'язнення в концентраційному таборі Заксенхаузен під Берліном.

Штрафний підрозділ отримав назву «Команда браконьєрів Оранієнбург», з 1 вересня 1940 року він називався «Особливий батальйон СС Дірлевангер». В 1943 році він досягнув чисельності полку і отримав назву «Особлива команда СС Дірлеванґер». Після того як Гіммлер був призначений командувачем армією резерву, влітку 1944 року підрозділ був збільшений до бригади («Особлива бригада СС Дірлеванґер»).

У наказі Гіммлера від 29 січня 1942 року спеціальна команда Дірлеванґер була оголошена добровольчим формуванням військ СС і підпорядкована головному управлінню СС. Начальник управління Готтлоб Бергер особисто курирував підрозділ і захищав свого друга Дірлеванґера від нападок і скарг.

У лютому 1943 року військовослужбовці підрозділу отримали спеціальні петлиці із зображенням двох схрещених карабінів і ручної гранати під ними.

Однак підрозділ Дірлеванґера не вважався повноцінною частиною військ СС. Його солдати стояли на тому ж рівні, що і латиські, хорватські та інші чужинецькі члени військ СС. Цим пояснюється і той факт, що наказом від 19 лютого 1945 року Гіммлер перейменував «Ударну бригаду СС Дірлевангер» в «36-ту гренадерську дивізію військ СС».

З моменту формування в червні 1940 року і до закінчення служби в генерал-губернаторстві у лютому 1942 року підрозділ складався виключно з засуджених браконьєрів. У ході боротьби проти партизанів у Білорусі його чисельність помітно скоротилася. У березні 1942 року йшлося про необхідність поповнення в кількості 250 чоловік. У вересні 1942 року Дірлеванґер отримав з Оранієнбургу ще 115 браконьєрів.

Влітку 1942 року, коли формування почало брати активну участь в акціях проти партизанів і місцевого населення, Дірлевангер створив роту українських і батальйон російських добровольців. У лютому 1943 року загальна чисельність підрозділу досягла 700 осіб. Він складався з двох рот німців і двох рот «іноземців» (етнічних німців, росіян та українців). Під час антипартизанських операцій кожній роті були придані 5-6 осіб з апарату СД.

Пізніше в підрозділ також набиралися злочинці, засуджені військовослужбовці вермахту і члени СС, а з осені 1944 року — політичні в'язні. Однак частка політичних в'язнів була невелика. Переважна більшість складали так звані асоціальні елементи і професійні злочинці. При цьому Дірлевангер завжди міг покластися на старослуживих браконьєрів, які отримали підвищення по службі і в окремих випадках навіть незаконно носили форму СС.

У вересні 1944 року бригада Дірлевангера разом з бригадою Камінського брала участь у жорстокому придушенні повстання у Варшаві. В жовтні 1944 року бригаду було перекинуто на придушення повстання у Словаччині. З 12 лютого 1945 року вона була задіяна у Губені (Бранденбург). Отримавши поранення, Дірлевангер був відправлений на лікування у тил. У квітні 1945 року радянські війська прорвали німецьку оборону на Одері. 27 квітня 1945 року основні частини формування потрапили в оточення в районі Гальбе і 29 квітня взяті в полон.

Смерть

ред.

7 травня 1945 року Оскар Дірлеванґер був заарештований французькими солдатами в місті Альтсгаузен (Баден-Вюртемберг) і доставлений в місцеву в'язницю, яку охороняли польські солдати зі складу французького окупаційного корпусу. В ніч з 4 на 5 червня 1945 року його неодноразово били. За даними міста Альстхаузена, Дірлевангер помер 7 червня 1945 року.

Проте, раз у раз виникали чутки про те, що він живий, і що його бачили в різних частинах світу. У своєму документальному романі «Карателі», виданому в 1981 році, Алесь Адамович помилково написав: «Вже у наші дні прах благополучно померлого в Латинській Америці Дірлеванера Оскара Пауля дбайливо перевезений у ФРН і похований у Вюрцбурзькій землі». У жовтні 1960 року за розпорядженням прокуратури Равенсбурга останки Дірлевангера були ексгумовані. У ході судово-медичної експертизи від 24 жовтня 1960 року було встановлено, що вони однозначно належали Дирлевангеру.

Звання

ред.

Нагороди оберфюрера СС Дірлевангера

ред.

Перша світова війна

ред.

Міжвоєнний період

ред.

Друга світова війна

ред.

Образ Дірлевангера в масовій культурі

ред.

У відеоіграх

ред.
  • Velvet Assassin — згідно з сюжетом гри, Оскар Дірлевангер і його бригада були перекинуті у Францію для знищення села, мешканці якого переховували головну героїню гри, британського агента Віолетту Саммер. Віолетті довелось вступити в бій з бійцями Дірлевангера, однак це не врятувало село від знищення.

Література

ред.
  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. — М.: АСТ, 2002. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 5-271-05091-2.
  • Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.110, 275—276
  • Hellmuth Auerbach. Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte // Die Einheit Dirlewanger. — Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt GmbH, 1962. — С. 250—264.  (нем.)
  • French L. MacLean. The Cruel Hunters. SS-Sonder-Kommando Dirlewanger, Hitler's Most Notorious Anti-Partisan Unit. — Atglen: Schiffer, 1998. — 303 с. — ISBN 0-7643-0483-6.  (англ.)
  • Knut Stang. Karrieren der Gewalt. Nationalsozialistische Täterbiographien // Dr. Oskar Dirlewanger — Protagonist der Terrorkriegsführung. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2004. — 282 с. — ISBN 3-534-16654-X.  (нем.)
  • Rolf Michaelis. Die SS-Sturmbrigade «Dirlewanger». Vom Warschauer Aufstand bis zum Kessel von Halbe. — Dresden: Winkelried-Verlag, 2006. — 134 с. — ISBN 3-938392-21-5.  (нем.)
  • Пишенков А. А. Штрафники СС. Зондеркоманда «Дирлевангер». — М.: Яуза-Пресс, 2009. — 320 с. — ISBN 978-5-9955-0050-6.  (рус.)
  • Жуков Д. А., Ковтун И. И. Охотники за партизанами. Бригада Дирлевангера. — М.: Вече, 2013. — 448 с.: ил. — (Военные тайны XX века) — ISBN 978-5-4444-1257-2
  • FELLGIEBEL, W.P., Elite of theThird Reich, Helion & Company Limited, Solihull, 2003.
  • PATZWALL, K. & SCHERZER, V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001.
  • Williamson, G., The Waffen-SS (4) — 24. to 38. Divisions, & Volunteer Legions, Osprey Publishing Ltd., Great Britain, 2004
  • Michaelis, R., Die SS-Sturmbrigade «Dirlewanger» — Vom Warschauer Aufstand bis zum Kessel von Halbe — Winkelried-Verlag, Dresden, Deutschland, 2006

Примітки

ред.
  1. а б в Munzinger Personen
  2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #123490774 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. WürzburgWiki — 2007.
  4. TracesOfWar