Павлусенко Микола Андрійович
Микола Андрійович Павлусе́нко (17 грудня 1944, Хижинці — 10 серпня 1999, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1973 року; представник покоління шістдесятників. Син музиканта Андрія Павлусенка, батько художниці Наталії Павлусенко, чоловік художниць Любові Павлусенко (перша дружина) та Надії Коваленко (друга дружина), вітчим художниці Тамари Поліщук[1].
| Павлусенко Микола Андрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 17 грудня 1944 Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Смерть | 10 серпня 1999 (54 роки) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1969) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Лящук Тимофій Андрійович | |||
| Працівник | Музей гетьманства | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Батько | Павлусенко Андрій Трохимович | |||
| Діти | Павлусенко Наталія Миколаївна | |||
Біографія
ред.Народився 17 грудня 1944 року (за документами 4 січня 1945 року) в селі Хижинцях (нині Вінницький район Вінницької області, Україна). 1969 року закінчив Київський художній інститут, де навчався, зокрема, у Тимофія Лящука[1].
Після здобуття фахової освіти працював художником реклами в Управлінні Київської залізниці; у 1971—1972 роках — редактором видавництва «Мистецтво»; з 1972 року — на творчій роботі; у 1995—1999 роках — дизайнером експозицій Музею гетьманства у Києві[1].
Мешкав у Києві в будинку на Лісовому проспекті, № 6, квартира № 124[2]. Помер у Києві 10 серпня 1999 року.
Творчість
ред.Працював у галузях монументального й декоративно-прикладного мистецтва, плаката, графіки, дизайну, екслібриса й живопису[1]. Серед робіт:
- плакати
- «Бережіть природу» (1967);
- серія «Ваша слава не вмре, не загине» (1967);
- серія «Народні герої України» (1968);
- «Необережність призводить до нещастя» (1969);
- «Твоя кров повертає до життя» (1969);
- «За всезагальне й повне роззброєння» (1969);
- «День металурга» (1969);
- «Леся Українка» (1970);
- «Збережемо пам'ятки культури» (1971);
- «Загрожуєш собі й тим, хто поруч» (1972);
- «Не лікував своєчасно грип» (1972);
- «8 жовтня — День працівників сільського господарства. Слава трудівникам села!» (1972);
- «27 серпня — День шахтаря» (1972);
- «Учись, удосконалюй свою професію» (1972);
- «Міжнародний рік книги» (1972);
- «Народна артистка УРСР Ніна Матвієнко» (1985);
- «Тарас Шевченко. 175 років від дня народження» (1989);
- «Без рідної мови нема народу» (1990);
- «Хатинка в Хижинцях» (1994);
- «Церква вдалині» (1990-ті).
- Створив низку книжкових знаків: Г. Клід (серія), Валентини Борисенко, О. Івахненка, Володимира Базилевського, Петра Нестеренка, А. Павленка, Олеся Доріченка (усі — ліногравюра, травлення по металу, 1970—1990-ті)[1];
- Автор монументально-декоративного панно «Весняне пробудження» на будівлі лікарні у Миргороді[2].
Брав участь у мистецьких виставках з 1969 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1999, 2009, 2014, 2019 роках (усі — посмертні)[1].
Деякі роботи зберігаються в зібранні Національної спілки художників України, Музеї гетьманства, Дирекції художніх виставок України, колекції Моргана Вільямса «Голодомор: очима українських художників» (США)[1].
Примітки
ред.Література
ред.- Микола Павлусенко // Художники Києва. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво : творчо-біографічний довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2000. — С. 135. — ISBN 966-95504-1-6.;
- О. Є. Голуб. Павлусенко Микола Андрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.