Парламентські вибори в Україні 2002
Українські парламентські вибори 2002 року відбулися 31 березня. Половина депутатів Верховної Ради обиралися на пропорційній основі в загальнодержавному окрузі, іншу половину було обрано в одномандатних округах. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 4%. У мажоритарних округах діяла система відносної більшості.
‹ 1998  2006 › | ||||
| Парламентські вибори в Україні 2002 | ||||
Явка виборців
ред.Загалом, за даними Центральної Виборчої Комісії, явка виборців склала — 65.22%. Це досить високий показник активності виборців для України. Найактивніше голосували у Тернопільській, Волинській та Рівненській областях, найменш активними були виборці Одеської області, АР Криму та міст Києва і Севастополя.
Повторні вибори
ред.14 липня 2002 року відбулися повторні вибори в трьох мажоритарних округах: № 18 (Вінницька область), № 35 (Дніпропетровська область) та № 201 (Черкаська область), у яких вибори 31 березня 2002 року ЦВК не визнала[1].
Для контролю за дотриманням законності при проведенні цих повторних виборів Верховна Рада утворила тимчасову спеціальну комісію.
Результати
ред.З 33-х політичних партій і блоків, які брали участь у виборах, 6 партій пройшли встановлений 4% бар'єр і зарезервували місця у парламенті:
- Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» 23,57%
- Комуністична партія України 19,98%
- За єдину Україну! 11,77%
- Блок Юлії Тимошенко 7,26%
- Соціалістична партія України 6,87%
- Соціал-демократична партія України (об'єднана) 6,27%
При цьому західні та північні області віддали перевагу блоку Наша Україна, Південні та східні регіони — Комуністичній партії України, Донецька область віддала перевагу блоку За єдину Україну!, Соціалісти мали перевагу у ряді районів Полтавської та Черкаської областей.
Блок «Наша Україна» став найбільшою фракцією у Верховній Раді, завоювавши 111 з 447 місць. Організація з безпеки і співробітництва в Європі відзначила в той час, що було фізичне насильство і переслідування кандидатів і агітаторів, пов'язаних з опозиційними політичними партіями перед березневими виборами.[2]
Формування парламентських фракцій
ред.| Фракція | За списком | В округах | Самовисуванці | Депутати | % | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Блок «Наша Україна» | 70 | 42 | 7 | 119 | 26,6 | |
| Комуністична партія України | 59 | 6 | - | 65 | 14,5 | |
| За єдину Україну! | 35 | 86 | 54 | 175 | 39,2 | |
| Блок Юлії Тимошенко | 22 | - | 1 | 23 | 5,2 | |
| Соціалістична партія України | 20 | 2 | - | 22 | 4,9 | |
| Соціал-демократична партія України (об'єднана) | 19 | 8 | 4 | 31 | 6,9 | |
| Позафракційні | - | 12 | - | 12 | 2,7 |
Детальна таблиця
ред.Детальні результати виборів видно із наступної таблиці. Жирним шрифтом показано партії, представники яких пройшли в парламент, і безпартійні.
| № | партія / блок | багатомандатний округ | одно- мандатні округи | всього місць в парламенті | |||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| % | місця | ||||||
| 1 | Блок „Наша Україна“ | 23,57 | 70 | 42 | 112 | ||
| 2 | Комуністична партія України | 19,98 | 59 | 6 | 65 | ||
| 3 | Блок партій „За Єдину Україну“ | 11,77 | 35 | 66 | 101 | ||
| 4 | Блок Юлії Тимошенко | 7,26 | 22 | — | 22 | ||
| 5 | Соціалістична партія України | 6,87 | 20 | 3 | 23 | ||
| 6 | Соціал-демократична партія України (об'єднана) | 6,27 | 19 | 5 | 24 | ||
| 7 | Блок Наталії Вітренко | 3,22 | — | — | 0 | ||
| 8 | Всеукраїнське політичне об'єднання „Жінки за майбутнє“ | 2,11 | — | — | 0 | ||
| 9 | Команда озимого покоління | 2,02 | — | — | 0 | ||
| 10 | Комуністична партія України (оновлена) | 1,39 | — | — | 0 | ||
| 11 | Партія зелених України | 1,30 | — | — | 0 | ||
| 12 | Партія «Яблуко» | 1,15 | — | — | 0 | ||
| 13 | Блок „Єдність“ | 1,09 | — | 3 | 3 | ||
| 14 | Демократична партія України — Демократиний союз | 0,87 | — | 4 | 4 | ||
| 15 | Партія „Нове покоління України“ | 0,77 | — | — | 0 | ||
| 16 | Партія «Русский блок» | 0,73 | — | — | 0 | ||
| 17 | Блок „ЗУБР“ | 0,43 | — | — | 0 | ||
| 18 | Комуністична партія робочих і селян | 0,41 | — | — | 0 | ||
| 19 | Селянська партія України | 0,37 | — | — | 0 | ||
| 20 | Партія реабілітації народу України | 0,35 | — | — | 0 | ||
| 21 | Всеукраїнська партія трудящих | 0,34 | — | — | 0 | ||
| 22 | Всеукраїнське об'єднання християн | 0,29 | — | — | 0 | ||
| 23 | Соціал-демократична партія України | 0,26 | — | — | 0 | ||
| 24 | Блок Народного руху України | 0,16 | — | — | 0 | ||
| 25 | Блок «Проти всіх» | 0,11 | — | — | 0 | ||
| 26 | Українська морська партія | 0,11 | — | 1 | 1 | ||
| 27 | Народна партія вкладників і соціального захисту | 0,10 | — | — | 0 | ||
| 28 | Всеукраїнська партія „Нова сила“ | 0,10 | — | — | 0 | ||
| 29 | Український християнський рух | 0,09 | — | — | 0 | ||
| 30 | Партія всеукраїнського об'єднання лівих „Справедливість“ | 0,08 | — | — | 0 | ||
| 31 | Українська національна асамблея | 0,04 | — | — | 0 | ||
| 32 | Блок „Новий світ“ | 0,04 | — | — | 0 | ||
| 33 | Партія „Ліберальна Україна“ | 0,03 | — | — | 0 | ||
| 34 | Партія національно-економічного розвитку України | — | — | 1 | 1 | ||
| Безпартійні | — | — | 94 | 94 | |||
| Усього | 100,00 | 225 | 225 | 450 | |||
Рівень підтримки партій та блоків, які подолали 4%-й бар'єр та пройшли до Верховної Ради України по областях:
 |  |  | |||
| Блок «Наша Україна» | Комуністична партія України | Блок «За Єдину Україну» | |||
 |  | ||||
| Блок Юлії Тимошенко | Соціалістична партія України |
Примітки
ред.- ↑ Повторні вибори до Верховної ради України: особливості та уроки. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 червня 2014.
- ↑ Ukraine: Treatment of the Social Democratic Party of Ukraine (SDPU); relationship with the National Salvation Forum (FNB); treatment of FNB members, Immigration and Refugee Board of Canada via UNHCR (14 August 2003)