Первинний ключ

У мові SQL первинний ключ описують обмеженням PRIMARY KEY, яке задається в операторах DDL (Create, Alter). Наприклад^[1],

CREATE TABLE fools(id integer primary key auto_increment, name char(20), folly char(40));

Під час створення первинного ключа рушій бази даних зазвичай перевіряє метадані та дані відповідних стовпчиків (англ. columns) щодо їх відповідності таким правилам:

Стовпчики не повинні допускати значень NULL

Стовпчики первинного ключа неявно набувають обмеження NOT NULL^{[note 1][2]}. Розріджений стовпчик^{[уточнити]} можна використовувати як частину первинного ключа, оскільки вони мають дозволяти значення NULL.

Якщо первинний ключ додається до вже наявної таблиці, то набір значень у визначених стовпчиках має бути унікальним (не містити повторів)

Якщо повтори трапляються, то рушій бази даних не створює обмеження та повертає помилку.

Приклад створення таблиці мовою SQL з обмеженням первинного ключа:

CREATE TABLE "Student" ("id_student" int(120) NOT NULL auto_increment,"first_name" varchar(120) NOT NULL,"last_name" varchar(120) NOT NULL,"birth_date" date,"address" varchar(255),PRIMARY KEY ("id_student"));

Інший приклад:

CREATE TABLE "Car" ("Id_Car" int NOT NULL,"CarName" varchar(120) NOT NULL,"Price" float NOT NULL,"BodyType" varchar(120),PRIMARY KEY ("Id_Car"));

Для створення обмеження первинного ключа в колонці «Id_Car», коли таблиця «Car» вже існує, використовують наступний сценарій мовою SQL з використанням оператора ALTER TABLE:

ALTER TABLE "Car"ADD PRIMARY KEY ("Id_Car")

Щоб розподілити обмеження первинного ключа на декілька колонок, доцільно використовувати такий синтаксис SQL:

ALTER TABLE "Car"ADD CONSTRAINT "PrimaryKey_Car" PRIMARY KEY ("Id_Car", "CarName")

Для видалення обмеження первинного ключа використовують наступний SQL:

ALTER TABLE "Car"DROP PRIMARY KEY