Петро Штехер
Петро Штехер (нім. Peter Stecher лат. Petrus Stecher) — львівський бургомістр та будівничий доби середньовіччя. Біографічних відомостей збереглось мало. Рік народження і смерті невідомий. Ймовірно, був правнуком Бертольда Штехера і внуком Матеуса Штехера — львівських війтів княжого періоду (XIII ст.). Мав статус міського будівничого.
| Петро Штехер | |
|---|---|
 | |
| Бурмистр Львова | |
| 1407 | |
| Райця Львова | |
| 1396 — 1409 | |
| Помер | 1409 |
| Відомий як | архітектор |
| Країна |  Львів Королівство Польське |
| Національність | німець |
| Рід Штехери | |
| Батько | Юрій або Руперт Штехери |
| Діти | Ян Штехер (нім. Hanel, Hanleyn) |
| Брати | Георгій Штехер |
Життєпис
ред.До 1382 року проживав у будинку навпроти костелу (майбутнього Латинського катедрального собору). Також відомо, що того року продав його Генрикові з Теребовлі. 1388 року придбав пекарню. Обраний лавником у 1382–1384 і 1388 роках, міським райцею в 1396—1409 рр. був також бургомістром Львова. Протягом 1404–1407 року збудував міський водогін, провівши глиняними трубами воду з Погулянки. 1405 року здійснив поїздку до Кракова, ймовірно, у справах будівництва водогону (краківський водогін на той момент ще будувався). Керував будівництвом Латинського катедрального собору.
Родина Штехерів були власником фільварку на сучасному Замарстинові. В 1386—1423 роках Петро Штехер, а після смерті останнього його вдова, продали цю землю родині Зоммерштайнів, від їхнього прізвища і пішла сучасна назва.
Фелікс Гонткевич відмічав подібність плану львівської катедри і дрогобицького костелу святого Варфоломія. Через це припускав участь Штехера у будівництві останнього.[1] Діонісій Зубрицький вказував, що у 1404 році за його сприяння засклепили і завершили будівництво презбітерію фарного костелу Львова.[2] Леонтій Войтович стверджує, що він опікувався будівництвом майбутньої катедри у Львові, яку в 1380-х роках розпочали зводити з ініціативи львівських міщан-католиків[3].
Примітки
ред.- ↑ Gątkiewicz F. Część historyczna // Kościół w Drohobyczu. — [б. м.]: [б. в.], 1903. — S. 11.
- ↑ Zubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 67. (пол.)
- ↑ Войтович Л.Польський король Казимир ІІІ і боротьба за спадщину Романовичів [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського у-ту. Серія історична. — 2011. — Вип. 46. — С. 40.
Джерела
ред.- Skoczek J. Studia nad patrycjatem lwowskim wieków średnich, «Pamiętnik Historyczno-Prawny», VII, z.5, 255
- Ґранкін П. Е. Brunnenstube, або водозбірник на Погулянці // Ринок інсталяцій. — 2004. — № 9. — С. 79.
- Могитич Р. І. Найстаріша міська книга про будівництво Львова у XIV столітті // Галицька брама. — 1999. — № 11—12 (59—60). — С. 8.
- Львів: місто — суспільство — культура: Збірник наукових праць. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2016. — Том 10: Львів / Lwów / Lemberg як міські простори: уявлення, досвіди, практики / За ред. О. Аркуші, О. Вінниченка, М. Мудрого. — Частина 1. — (Вісник Львівського університету. Серія історична. — Спеціальний випуск'2016). — 396 с.