Раутбарт Володимир Йосипович
Володимир Йосипович Раутбарт (3 квітня 1929, Миколаїв — 26 липня 1969, Москва) — радянський режисер, актор, театральний педагог, заслужений артист РРФСР (1958).
| Раутбарт Володимир Йосипович | |
|---|---|
| Народився | 3 квітня 1929 Миколаїв, Українська СРР |
| Помер | 26 липня 1969 (40 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Введенське кладовище |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | актор, театральний режисер |
| Заклад | Омський академічний театр драмиd, Московський академічний театр сатири, Московський драматичний театр імені М. В. Гоголяd, Mosconcertd, Російський університет театрального мистецтва і Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0712189 |
Життєпис
ред.Почав працювати в Омському драматичному театрі, де здобув чималу популярність у місцевої публіки. В 30 років переїхав до Москви, де працював в Московському драматичному театрі імені Пушкіна, Московському театрі сатири, театрі імені Гоголя, керував літературним театром СОТ. Пізніше, став працювати в «Москонцерті».
Безперервно займався пошуком свого сценічного образу, проводив театральні сценічні експерименти, ставив експериментальні спектаклі, вів викладацьку роботу в «ГІТІСі», виступав з літературними програмами, запрошував взяти участь в цих вечорах студентів ГІТІСу.
Зіграв кілька ролей в кіно, в тому числі роль професора в «Операції „И“».
Дружина: Емма Моісеївна — актриса, педагог, організатор клубу вчителів Москви. Діти — Олександр та Олена[1].
Творчість
ред.Ролі в театрі
ред.- 1968 — Доля грає людиною (телеспектакль) — Микола Семиженов, начальник аеропорту
Ролі в кіно
ред.- 1962: Як народжуються тости — п'яний співробітник
- 1962: Сім няньок — смішний диригент
- 1963: Їм підкоряється небо — заїкається
- 1963: Короткі історії — пан Ковальський
- 1964: Зелений вогник — грузинський учений
- 1964: Гранатовий браслет — Альберто Прастерді, ілюзіоніст
- 1965: Операція «И» та інші пригоди Шурика — професор
Мультфільми
ред.- 1969: Крокодил Гена — Стара Шапокляк (озвучування)
Примітки
ред.- ↑ Владимир Раутбарт (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 28 листопада 2012.