Соль-Ілецьк

Місто розташоване поблизу річки Ілек (притока Уралу), за 70 км від Оренбургу, недалеко від кордону з Казахстаном. Через місто проходить федеральна автодорога Р-239 Казань — Оренбург — Акбулак — кордон з Республікою Казахстан. У місті є солоні і грязьові озера. Клімат посушливий, різко-континентальний.

З 1744 року в районі міста почалася промислова розробка соляних копалень і було засноване селище солярів. У 1754 році для захисту селища від кочівників була побудована фортеця Ілецький Захист. 18 лютого 1774 року фортецю було взято штурмом Хлопушею, соратником Омеляна Пугачова. У фортеці повсталі поповнили свій загін солдатами і козаками гарнізону, а також каторжанами з соляних промислів.

У 1865 році поселенню було присвоєно статус міста і назву Ілецьк, в 1926 році місто стало селищем міського типу Ілецьк, а в 1935 стало знову називатися Ілецький Захист. У 1945 році селище було знову перетворене в місто, і отримало сучасну назву.

Населення — 28377 осіб (2010; 26883 у 2002^[2]).

• Солоне озеро Розвал — популярне місце лікування і самолікування.

• Семченко Галина Дмитрівна (1942—2016) — українська вчена у царині важкоплавких неметалічних та силікатних матеріалів, доктор технічних наук, професор.

• Аркуш карти M-40-26 Соль-Илецк. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1989 р. Видання 1991 р. (рос.)