Хітар
Хі́тар — село в Україні, в Стрийському районі Львівської області. Населення становить 412 осіб. Орган місцевого самоврядування — Славська селищна рада.
| село Хітар | |
|---|---|
_and_bell_tower._Hitar..JPG) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Громада | Славська селищна громада |
| Облікова картка | с Хітар Львівська область, Сколівський район |
| Основні дані | |
| Засноване | 1572 |
| Населення | 412 |
| Площа | 1,715 км² |
| Густота населення | 219,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82644 |
| Телефонний код | +380 3251 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°50′30″ пн. ш. 23°17′21″ сх. д. / 48.84167° пн. ш. 23.28917° сх. д.Координати: 48°50′30″ пн. ш. 23°17′21″ сх. д. / 48.84167° пн. ш. 23.28917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 744[1] м |
| Водойми | річка Вадрівка |
| Відстань до обласного центру | 142 км |
| Відстань до районного центру | 75 км |
| Найближча залізнична станція | Сколе |
| Відстань до залізничної станції | 33 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82660, Львівська обл., Стрийський р-н, смт.Славське |
| Карта | |
  Хітар | |
 Хітар | |
| Мапа | |
 | |
Назва
ред.Назва поселення, як припускає український славіст і мовознавець Я. Рудницький, походить від румунського чи волоського «hotar», або ж від угорського «hatar», що у перекладі значить «межа» — дослідники припускають, що селом проходив кордон між двома феодальним територіями.[2] Натомість Географічний словник Королівства Польського подає видозміни слова «хутір».[3]
За роки радянської влади село в документах називали «Хитар». У 1989 році селу надали сучасну назву.[4]
Географія
ред.Село розташоване в середньому на висоті 750 м над рівнем моря, вздовж річки Вадрівки.
Розташоване на відстані 33 км від колишнього районного центру — міста Сколе, 142 км від міста Львів та 134 км від міста Ужгород.
Історія
ред.Хітар — мальовниче село, яке виникло ще в 1572 році. Свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 200 осіб. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Станом, на 1 січня 1939 року в селі мешкало 1110 осіб, з них 1080 українців-грекокатоликів, 25 українців-латинників і 5 поляків.[5]
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятипроменеві зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в с. Правда Сокальського району, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих енкавеесниками попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 350 осіб, з яких 168 чоловіків та 182 жінки.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 377 осіб.[7]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,94 % |
| російська | 0,80 % |
| білоруська | 0,27 % |
Пам'ятки
ред.Культові споруди
ред.В селі є дві пам'ятки архітектури Сколівського району — це дерев'яна церква Святого архистратига Михаїла та дзвіниця, які буди збудовані у 1860 році.
Пам'ятки природи
ред.- Хітар — заповідне урочище (лісове) місцевого значення.
Відомі люди
ред.- Билень Михайло (нар. 1768 — пом. 1 лютого 1844) — український будівничий, представник бойківської архітектурної школи. Збудував 10 церков, у тому числі Воздвиженську в селі Опорці[9];
- Голінчак Степан Олексійович — український художник, кераміст;
- Сачко Ярослав Петрович (нар. 1947) — український поет, член Національної спілки письменників України.
Примітки
ред.- ↑ Прогноз погоди в с. Хітар. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Населенні пункти Сколівського району. Походження назви села Хітар. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 11 серпня 2014.
- ↑ Hutar al. Chutar // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 237. (пол.)
- ↑ Картка постанови. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 85.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 64. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
Джерела
ред.- Сколівщина / науковий редактор С. Павлюк. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 1996. — 303 с. — ISBN 5-7702-1099-0.
 | Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |