Ш
Ш, ш («ша») — літера кирилиці. У мовах, що її використовують, позначає глухий заясенний фрикативний [ʃ], глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний [ɕ] або глухий ретрофлексний фрикативний [ʂ]. У сучасній українській мові — 29-а літера абетки, позначає глухий заясенний фрикативний. Може бути твердим (шасі, шип) і пом'якшеним (шість, затишшю).
Звуки
ред.У графіці різних мов, а також залежно від положення в слові, літера «ш» може передавати такі звуки:
- [ʃ] (ш) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) фрикативний
- [ɕ] (м'який ш) — глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
- [ʂ] (твердий ш) — глухий ретрофлексний фрикативний
Історія
ред.Сучасна кирилична літера «ш» походить від букви 
(«ша») старослов'янської кириличної абетки, куди, очевидно, запозичена з ранішої глаголиці, де мала схоже накреслення 
. Числового значення ні в кирилиці, ні в глаголиці для цієї літери не було. Глаголична літера, як вважається, походить від літери שׁ («шин») гебрайської абетки. На користь її гебрайського походження може бути те, що в глаголічних пам'ятках «ш» розташована точно так само, як у єврейських: вона дещо припіднята над рядком[1].
Звук [ш] — глухий шиплячий твердий звук, або глухий піднебінно-альвеолярний спірант. Піднебінно-альвеолярні спіранти, що виникли в слов'янських мовах внаслідок першої палаталізації, є головною причиною, чому було винайдено глаголицю і пізнише кирилицю, оскільки їх не можна записати простими латинськими чи грецькими літерами без діакритиків або диграфів. Слов'янські мови багаті на піднебінно-альвеолярні спіранти й африкати, і Ш є однією з найтиповіших літер кириличних абеток.
Мови
ред.| Мова | МФА | № в абетці |
|---|---|---|
| білоруська | /ʃ/ | 27 |
| болгарська | /ʃ/ | 25 |
| казахська | /ʃ/ | 25 |
| киргизька | /ʃ/ | 29 |
| кримськотатарська | /ʃ/ | 26[2] |
| македонська | /ʃ/ | 31 |
| монгольська | /ʃ/[3] | 28 |
| російська | /ʂ/ | 26 |
| сербська | /ʃ/-/ʂ/ | 30 |
| таджицька | /ʃ/ | 30 |
| українська | /ʃ/[4] | 29 |
| чорногорська | /ʃ/-/ʂ/ | 30 |
Таблиця кодів
ред.| Кодування | Регістр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1064 | 0428 | 002050 | 00000100 00101000 |
| Мала | 1096 | 0448 | 002110 | 00000100 01001000 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 200 | C8 | 310 | 11001000 |
| Мала | 232 | E8 | 350 | 11101000 | |
| KOI 8 | Велика | 251 | FB | 373 | 11111011 |
| Мала | 219 | DB | 333 | 11011011 | |
| Windows 1251 | Велика | 216 | D8 | 330 | 11011000 |
| Мала | 248 | F8 | 370 | 11111000 |
Використання в математиці
ред.Літера Ш примітна тим, що є єдиною кириличною літерою, зазвичай використовуваною в математиці: в алгебраїчній геометрії група Тейта-Шафаревича Абелевої різноманітності A над полем K позначається Ш(A/K),
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Иванова Т. А. Старославянский язык. — Москва: Высшая школа, 1997. — с. 29.
- ↑ У латинській кримськотатарській абетці позначається як ş.
- ↑ Campbell & King (2012:1130)
- ↑ Press & Pugh (1999:19), Press & Pugh (1999:23)
Література
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Півторак Г. П. Ш // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
Джерела
ред.- Ш // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.