Шуляр Андрій Михайлович
Андрі́й Миха́йлович Шуля́р (15 грудня 1918, Майдан, Станиславівський повіт, ЗУНР — 20 липня 2010, Львів, Львівська область, Україна) — український архітектор. Заслужений архітектор УРСР (1970).
| Шуляр Андрій Михайлович | |
|---|---|
| Народження | 15 грудня 1918 |
| Смерть | 20 липня 2010 (91 рік) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна (підданство) |  СРСР Україна |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | м. Львів |
| Містобудівні проєкти | співавтор генпланів Львова, Сокаля, Червонограда, Трускавця. |
| Членство | Національна спілка архітекторів України |
| Нагороди |  |
| Звання |  |
Біографія
ред.Народився 15 грудня 1918 року в родині Михайла та Катерини Шулярів у селі Майдан, тепер Тисменицький район, Івано-Франківська область, Україна. Батько працював керівником будівельно-експлуатаційної бригади на залізниці.
Наймолодший син Андрій Шуляр закінчив середню школу у Станіславові. 1936 року вступив на загальний відділ Державного інституту пластичних мистецтв у Кракові. Там же брав участь у діяльності українського студентського гуртка «Зарево». Із початком Другої світової війни перервав навчання і виїхав до Підляшшя, де працював сільським учителем, а пізніше — директором школи. До школи відносились села Полоски, Малашевичі, Стиренець, Заболоття. 1942 року вступив до Львівського політехнічного інституту. 1947 року закінчив інженерно-будівельний факультет, архітектурний факультет (в Івана Багенського). У 1947—1950 роках працював архітектором Львівського філіалу «Діпроцивільпромбуд». У 1950—1953 роках — архітектор, головний інженер Облпроекту. У 1953—1980 роках був начальником управління із справ будівництва та архітектури Львівського облвиконкому, головним архітектором Львівської області. Від 1953 року — член Спілки архітекторів УРСР, від 1980 — відповідальний секретар Львівського відділення. Член правління Спілки архітекторів України та спілки архітекторів УРСР. Заслужений архітектор УРСР, почесний член Української академії архітектури. Очолював дирекцію Будинку творчості «Свірж». Автор понад 50 робіт з благоустрою військових цвинтарів, спорудження обелісків, архітектури малих форм, архітектурно-скульптурних композицій на могилах визначних людей у Львівській області та за її межами.
Помер 20 липня 2010 року у Львові. Похований у родинному гробівці на 42 полі Личаківського цвинтаря.
Діяльність
ред.- Автор проектів будівель у Львові, зокрема гуртожитку на вулиці Мечникова (1952, нині пологовий будинок), гуртожиток Гірничого технікуму на вулиці Тарнавського (1954), адмінкорпуси Електролампового заводу на вулиці Тургенєва (нині Героїв УПА).
- Корпуси Вагоноремонтного заводу в Стрию.
- За проекти в селі Вузлове Львівської області нагороджений 1986 року Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка.[1]
- Архітектурна композиція пам'ятника Іванові Франку у Львові 1964 року.
- Провадив активну пам'яткоохоронну діяльність. Під його керівництвом у Львові відновлено Порохову вежу, Королівський арсенал, купол Домініканського костелу, дерев'яні конструкції та дах Єзуїтського костелу. Взяв участь у реставрації Олеського та Свірзького замків.
- Співавтор генеральних планів міст Львова, Сокаля, Червонограда, Трускавця.
- Пам'ятник на могилі Корнила Устияновича в селі Довге Дрогобицького району (1970, скульптор Степан Дзиндра).[2]
- Пам'ятник на місці бою німецьких і радянських військ 1941 року в смт Великий Любінь Львівської області. Споруджений 1973 року, скульптори Степан Дзиндра і Євген Дзиндра.[3]
- Пам'ятник «Слава праці» в селі Балучин (1967, скульптор Яків Чайка)[4], пам'ятник на честь 50-ліття Жовтня в місті Сколе (1967, скульптор Яків Чайка)[5], Володимирові Леніну в Куликові (1974, скульптор Іван Якунін)[6], Великих Мостах (1975, скульптор Олександр Пилєв[7], є також версія про 1974 рік[8]), Старому Самборі (1983, скульптор Петро Мазур).[9]
- Пам'ятник на могилі радянських солдатів і Т. Сорокиної у Східниці (1969, скульптор Лука Біганич).[10]
- Пам'ятник на честь 50-річчя Жовтня в Буську (1973, скульптор І. Тітко).[4]
- Пам'ятник загиблим у селі Соколівка Буського району (1974).[3]
- Праці з питань містобудування та історії архітектури.
Примітки
ред.- ↑ Украинская Советская Социалистическая Республика // Ежегодник Большой советской энциклопедии / главн. ред. В. Г. Панов. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Вып. 31. — С. 177.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 326.
- ↑ а б Памятники истории… — С. 324.
- ↑ а б Памятники истории… — С. 323.
- ↑ Памятники истории… — С. 337.
- ↑ Памятники истории… — С. 332.
- ↑ Памятники истории… — С. 339.
- ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 32.
- ↑ Памятники истории… — С. 340.
- ↑ Памятники истории… — С. 321.
Джерела
ред.- Андрію Шуляру 85 // Архітектурний вісник. — 2003. — № 3 (19). — С. 20—21.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 662. — ISBN 5-88500-071-9.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
- Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — С. 682. — ISBN 978-966-7575-81-6.
Література
ред.- Шуляр Андрій та його внесок у розвиток архітектури, містобудування, збереження архітектурної спадщини Львівщини : матер. конф.; Львів; 13 грудня 2018 р. : До 100-ліття з дня народження / [відп. за вип. М.В. Бевз; за ред. В.А. Шуляра]. – Львів : Львівська політехніка, 2018. – 88 с. – ISBN 966-941-261-4.