HMS Sturgeon (73S)
«Старджен» (73S) (англ. HMS Sturgeon (73S) — військовий корабель, підводний човен першої партії типу «S» Королівського військово-морського флоту Великої Британії часів Другої світової війни.
| «Старджен» (73S) | ||
|---|---|---|
| HMS Sturgeon (73S) | ||
 | ||
| Британський підводний човен «Старджен». 1933 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Підводний човен типу «S» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія/ Нідерланди | |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії | |
| На честь | третій бойовий корабель флоту на ім'я «Старджен» | |
| Корабельня | Chatham Dockyard, Чатем | |
| Замовлено | 2 липня 1930 | |
| Закладено | 3 січня 1931 | |
| Спущено на воду | 8 січня 1932 | |
| Введено в експлуатацію | 27 лютого 1933 | |
| На службі | 1933-1943 | |
| Переданий | 11 жовтня 1943 року переданий Королівському флоту Нідерландів, під ім'ям HNLMS Zeehond | |
| Прийнятий | 17 листопада 1945 року повернутий | |
| Статус | у січні 1946 року розібраний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Середземномор'я Арктичні конвої Конвой PQ 15 Конвой PQ 18 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 640 тонн (надводна) 935 тонн (підводна) | |
| Довжина | 61,7 м | |
| Ширина | 7,3 м | |
| Осадка | 3,2 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельні двигуни 2 × електродвигуни | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 900 к.с. (дизель) 2 × 310 к. с. (електродвигун) | |
| Швидкість | 13,75 вузлів (25,47 км/год) (надводна) 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 3500 миль (6500 км) на швидкості 8 вузлів (надводна) 26 миль (48 км) на швидкості 8 вузлів (підводна) | |
| Екіпаж | 36 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 76-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 × 533-мм носових торпедних апарати 12 торпед | |
| Зенітне озброєння | 1 × 20-мм автоматична зенітна гармата «Ерлікон» 1 × 7,7-мм кулемет «Віккерс» | |
Підводний човен «Старджен» був закладений 3 січня 1931 року на верфі компанії Chatham Dockyard у Чатемі. 8 січня 1932 року він був спущений на воду, а 27 лютого 1933 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; у перші роки ніс патрульну службу в Північному морі, залучався до супроводження арктичних конвоїв PQ 15 та PQ 18, бився у Північній Атлантиці, біля берегів Європи, Північної Африки, в Арктиці, загалом здійснив 30 бойових походів.
У 1943 році переданий Королівському флоту Нідерландів, під ім'ям HNLMS Zeehond.
Історія служби
ред.23 серпня 1939 року, напередодні початку Другої світової війни, 2-га британська флотилія підводних човнів у складі «Сіхорс», «Старфіш», «Старжен», «Сордфіш», «Сперфіш», «Стерлет», «Сівулф», «Окслі», «Тріумф», «Тритон», «Тісл» і «Санфіш» вирушили на свою військову базу в Данді, а британська 6-та флотилія підводних човнів «Андін», «Юніті», «Урсула», «L26», «L27» і «H32» передислокувалися до Блайта. 24 серпня Британське адміралтейство відправило п'ять підводних човнів 2-ї флотилії на позиції патрулювання між Шетландськими островами та Обрестадом, щоб перешкодити ймовірному прориву німецьких рейдерів; але вони вже пройшли лінію перехоплення й вийшли на визначені позиції[1].
На початку Другої світової війни «Старджен» проводив патрулювання в Північному морі. 6 вересня його помилково бомбили британські літаки. Під час свого другого бойового походу він випустив три торпеди в невстановлений підводний човен, який насправді був його однотипним ПЧ «Сордфіш», але торпеди промазали. Під час свого третього патрулювання віна невдало атакував німецький підводний човен U-23, втім дістав пошкоджень, ударившись о дно, після чого встав на ремонт.
20 листопада 1939 року «Старджен» затопив торпедами німецький озброєний траулер V-209. Затоплення було першим успішним нападом британського підводного човна у війні і стало поштовхом для морального стану британських підводників. Під час своїх наступних патрулювань у Північному морі «Старджен» затопив кілька суден, включаючи німецький військовий транспорт «Піонер» та данські торговельні судна SS Sigrun і SS Delfinus.
8 травня 1940 року «Старджен» разом з чотирма британськими та сема французькими підводними човнами[Прим. 1][2] вийшов на патрулювання у Північне море, північніше Фризьких островів, біля узбережжя Нідерландів, для забезпечення прикриття східного входу до Ла-Маншу, в очікуванні можливого вторгнення Німеччини в Англію.
28 березня 1942 року човен разом з іншими кораблями Королівського флоту Британії підтримував проведення спеціальної рейдової операції британських командос на Сен-Назер.
У вересні 1942 року британські командос 2-го загону провели операцію «Мушкетон» — спеціальну операцію з нападу на Гломфіордську гідроелектричну електростанцію у центральній Норвегії. Висадка десанту здійснювалася з французького підводного човна «Юнона»[Прим. 2]. Раптовим та стрімким нальотом командос знищили трубопроводи, турбіни, з'єднувальні шахти та розподільчі щити інфраструктури станції, через що алюмінієвий завод, який живився від цієї станції, був зупинений й до кінця війни у стрій не увійшов.
Потім «Старджен» патрулював у Біскайській затоці, виступав у ролі маяка під час операції «Смолоскип», а потім, після повторного помилкового пошкодження літаками союзників, входив до складу ескорту арктичних конвоїв PQ 15[Прим. 3] і PQ 18. У жовтні 1942 року «Старджен» був переведений у 8-му підводну флотилію, яка діяла на Середземному морі для підтримки висадки союзників у Північній Африці.
У травні 1943 року човен був позичений Військово-морському флоту Королівства Нідерланди як RnMs Zeehond. «Зіхонд» був повернутий до британського Королівського флоту після війни і був проданий на металобрухт в 1946 році. Він був одним з чотирьох підводних човнів, що входили до першої групи човнів типу «S», і єдиним з них, що пережив війну.
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ У похід виступили британські човни «Старджен», «Шарк», «Сівулф», «Снаппер», «Трайад», французькі «Доріс», «Сірсе», «Каліпсо», «Тетіс», «Антіоп», «Сібил», «Орфей»
- ↑ Прикриття переходу британських командос морем забезпечували британські підводні човни: «Старджен», «Тайгріс» і «Тандерболт».
- ↑ Ескорт конвою PQ 15: лінкори «Кінг Джордж V», «Герцог Йоркський», USS «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Лондон», «Вічита» та «Тускалуза», легкі крейсери «Найджеріа» та «Кеніа», есмінці: «Бедсворт», «Боудісіа», «Ескапейд», «Фокнор», «Хашлі», «Інглефельд», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Матчлес», «Міддлтон», «Орібі», «Панджабі», «Сомалі», «Сент-Олбанс», «Медісон», «Планкетт», «Вейнрайт», «Вілсон», «Веномоус», підводні човни «Старджен», «Унісон», «Уредд», «Мінерва» і «Яструб», тральщики «Брамбл», «Леда», «Сігал», корвети та інші кораблі супроводження й забезпечення, у тому числі нафтовий танкер «Грей Рейнджер».
- Джерела
- ↑ 1939 August / September
- ↑ Discovery of Doris. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 9 січня 2021.
Посилання
ред.| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Sturgeon (73S) |
- HMS Sturgeon (N 73). на uboat.net. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 9 січня 2021. (англ.)
- HMS Sturgeon (1932). на wargaming.net. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 9 січня 2021. (рос.)